Йова 30
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
1А сада смеју ми се млађи од мене, којима отаца не бих хтео метнути са псима стада свог.
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
2А на шта би ми и била сила руку њихових? У њима беше пропала старост.
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
3Од сиромаштва и глади самоћаваху бежећи од сува, мрачна, пуста и опустошена места;
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
4Који браху лободу по честама, и смреково корење беше им храна.
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
5Између људи беху изгоњени и викаше се за њима као за лупежом.
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
6Живљаху по страшним увалама, по јамама у земљи и у камену.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
7По грмовима рикаху, под трњем се скупљаху.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
8Беху људи никакви и без имена, мање вредни него земља.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
9И њима сам сада песма, и постах им прича.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
10Гаде се на ме, иду далеко од мене и не устежу се пљувати ми у лице.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
11Јер је Бог одапео моју тетиву и муке ми задао те збацише узду преда мном.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
12С десне стране устајаху момци, поткидаху ми ноге, и насипају пут к мени да ме упропасте.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
13Раскопаше моју стазу, умножише ми муке, не треба нико да им помаже.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
14Као широким проломом навиру, и наваљују преко развалина.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
15Страхоте навалише на ме, и као ветар терају душу моју, и као облак прође срећа моја.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
16И сада се душа моја разлива у мени, стигоше ме дани мучни.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
17Ноћу пробада ми кости у мени, и жиле моје не одмарају се.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
18Од тешке силе променило се одело моје, и као огрлица у кошуље моје стеже ме.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
19Бацио ме је у блато, те сам као прах и пепео.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
20Вичем к Теби, а Ти ме не слушаш; стојим пред Тобом, а Ти не гледаш на ме.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
21Претворио си ми се у љута непријатеља; силом руке своје супротиш ми се.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
22Подижеш ме у ветар, посађујеш ме на њ, и растапаш у мени све добро.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
23Јер знам да ћеш ме одвести на смрт и у дом одређени свима живима.
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
24Али неће пружити руке своје у гроб; кад их стане потирати, они неће викати.
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
25Нисам ли плакао ради оног који беше у злу? Није ли душа моја жалосна бивала ради убогог?
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
26Кад се добру надах, дође ми зло; и кад се надах светлости, дође мрак.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
27Утроба је моја узаврела, и не може да се умири, задесише ме дани мучни.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
28Ходим црн, не од сунца, устајем и вичем у збору.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
29Брат постах змајевима и друг совама.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
30Поцрнела је кожа на мени и кости моје посахнуше од жеге.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
31Гусле се моје претворише у запевку, и свирала моја у плач.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.