Йова 30
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Reina-Valera 1909
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
1MAS ahora los más mozos de días que yo, se ríen de mí; cuyos padres yo desdeñara ponerlos con los perros de mi ganado.
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
2Porque ¿para qué yo habría menester la fuerza de sus manos, en los cuales había perecido con el tiempo?
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
3Por causa de la pobreza y del hambre andaban solos; huían á la soledad, á lugar tenebroso, asolado y desierto.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
4Que cogían malvas entre los arbustos, y raíces de enebro para calentarse.
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
5Eran echados de entre las gentes , y todos les daban grita como al ladrón.
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
6Habitaban en las barrancas de los arroyos, en las cavernas de la tierra, y en las rocas.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
7Bramaban entre las matas, y se reunían debajo de las espinas.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
8Hijos de viles, y hombres sin nombre, más bajos que la misma tierra.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
9Y ahora yo soy su canción, y he sido hecho su refrán.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
10Abomínanme, aléjanse de mí, y aun de mi rostro no detuvieron su saliva.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
11Porque Dios desató mi cuerda, y me afligió, por eso se desenfrenaron delante de mi rostro.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
12A la mano derecha se levantaron los jóvenes; empujaron mis pies, y sentaron contra mí las vías de su ruina.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
13Mi senda desbarataron, aprovecháronse de mi quebrantamiento, contra los cuales no hubo ayudador.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
14Vinieron como por portillo ancho, revolviéronse á mi calamidad.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
15Hanse revuelto turbaciones sobre mí; combatieron como viento mi alma, y mi salud pasó como nube.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
16Y ahora mi alma está derramada en mí; días de aflicción me han aprehendido.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
17De noche taladra sobre mí mis huesos, y mis pulsos no reposan.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
18Con la grande copia de materia mi vestidura está demudada; cíñeme como el cuello de mi túnica.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
19Derribóme en el lodo, y soy semejante al polvo y á la ceniza.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
20Clamo á ti, y no me oyes; preséntome, y no me atiendes.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
21Haste tornado cruel para mí: con la fortaleza de tu mano me amenazas.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
22Levantásteme, é hicísteme cabalgar sobre el viento, y disolviste mi sustancia.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
23Porque yo conozco que me reduces á la muerte; y á la casa determinada á todo viviente.
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
24Mas él no extenderá la mano contra el sepulcro; ¿clamarán los sepultados cuando él los quebrantare?
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
25¿No lloré yo al afligido? Y mi alma ¿no se entristeció sobre el menesteroso?
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
26Cuando esperaba yo el bien, entonces vino el mal; y cuando esperaba luz, la oscuridad vino.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
27Mis entrañas hierven, y no reposan; días de aflicción me han sobrecogido.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
28Denegrido ando, y no por el sol: levantádome he en la congregación, y clamado.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
29He venido á ser hermano de los dragones, y compañero de los buhos.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
30Mi piel está denegrida sobre mí, y mis huesos se secaron con ardentía.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
31Y hase tornado mi arpa en luto, y mi órgano en voz de lamentadores.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.