Йова 30
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
1“But now they mock me, men younger than I am, whose fathers I would have refused to entrust with my sheep dogs.
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
2What use to me was the strength of their hands, since their vigor had left them?
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
3Gaunt from poverty and hunger, they gnawed the dry land, and the desolate wasteland by night.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
4They plucked mallow among the shrubs, and the roots of the broom tree were their food.
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
5They were banished from among men, shouted down like thieves,
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
6so that they lived on the slopes of the wadis, among the rocks and in holes in the ground.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
7They cried out among the shrubs and huddled beneath the nettles.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
8A senseless and nameless brood, they were driven off the land.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
9And now they mock me in song; I have become a byword among them.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
10They abhor me and keep far from me; they do not hesitate to spit in my face.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
11Because God has unstrung my bow and afflicted me, they have cast off restraint in my presence.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
12The rabble arises at my right; they lay snares for my feet and build siege ramps against me.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
13They tear up my path; they profit from my destruction, with no one to restrain them.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
14They advance as through a wide breach; through the ruins they keep rolling in.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
15Terrors are turned loose against me; they drive away my dignity as by the wind, and my prosperity has passed like a cloud.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
16And now my soul is poured out within me; days of affliction grip me.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
17Night pierces my bones, and my gnawing pains never rest.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
18With great force He grasps my garment; He seizes me by the collar of my tunic.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
19He throws me into the mud, and I have become like dust and ashes.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
20I cry out to You for help, but You do not answer; when I stand up, You merely look at me.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
21You have ruthlessly turned on me; You oppose me with Your strong hand.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
22You snatch me up into the wind and drive me before it; You toss me about in the storm.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
23Yes, I know that You will bring me down to death, to the place appointed for all the living.
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
24Yet no one stretches out his hand to a ruined man when he cries for help in his distress.
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
25Have I not wept for those in trouble? Has my soul not grieved for the needy?
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
26But when I hoped for good, evil came; when I looked for light, darkness fell.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
27I am churning within and cannot rest; days of affliction confront me.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
28I go about blackened, but not by the sun. I stand up in the assembly and cry for help.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
29I have become a brother of jackals, a companion of ostriches.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
30My skin grows black and peels, and my bones burn with fever.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
31My harp is tuned to mourning and my flute to the sound of weeping.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.