Йова 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1І відповів Йов і сказав:
1Then Job answered,
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
2“Truly I know that it is so, but how can man be just with God?
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
3If he is pleased to contend with him, he can’t answer him one time in a thousand.
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
4God is wise in heart, and mighty in strength. Who has hardened himself against him and prospered?
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
5He removes the mountains, and they don’t know it, when he overturns them in his anger.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
6He shakes the earth out of its place. Its pillars tremble.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
7He commands the sun and it doesn’t rise, and seals up the stars.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
8He alone stretches out the heavens, and treads on the waves of the sea.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
9He makes the Bear, Orion, and the Pleiades, and the rooms of the south.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
10He does great things past finding out; yes, marvelous things without number.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
11Behold, he goes by me, and I don’t see him. He passes on also, but I don’t perceive him.
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
12Behold, he snatches away. Who can hinder him? Who will ask him, ‘What are you doing?’
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
13“God will not withdraw his anger. The helpers of Rahab stoop under him.
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
14How much less will I answer him, and choose my words to argue with him?
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
15Though I were righteous, yet I wouldn’t answer him. I would make supplication to my judge.
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
16If I had called, and he had answered me, yet I wouldn’t believe that he listened to my voice.
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
17For he breaks me with a storm, and multiplies my wounds without cause.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
18He will not allow me to catch my breath, but fills me with bitterness.
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
19If it is a matter of strength, behold, he is mighty! If of justice, ‘Who,’ says he, ‘will summon me?’
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
20Though I am righteous, my own mouth will condemn me. Though I am blameless, it will prove me perverse.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
21I am blameless. I don’t respect myself. I despise my life.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
22“It is all the same. Therefore I say he destroys the blameless and the wicked.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
23If the scourge kills suddenly, he will mock at the trial of the innocent.
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
24The earth is given into the hand of the wicked. He covers the faces of its judges. If not he, then who is it?
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
25“Now my days are swifter than a runner. They flee away. They see no good.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
26They have passed away as the swift ships, as the eagle that swoops on the prey.
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
27If I say, ‘I will forget my complaint, I will put off my sad face, and cheer up,’
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
28I am afraid of all my sorrows. I know that you will not hold me innocent.
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
29I will be condemned. Why then do I labor in vain?
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
30If I wash myself with snow, and cleanse my hands with lye,
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
31yet you will plunge me in the ditch. My own clothes will abhor me.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
32For he is not a man, as I am, that I should answer him, that we should come together in judgment.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
33There is no umpire between us, that might lay his hand on us both.
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
34Let him take his rod away from me. Let his terror not make me afraid;
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
35then I would speak, and not fear him, for I am not so in myself.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.