Йова 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Septuagint (Greek Old Testament), second edition
1І відповів Йов і сказав:
1ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Ἰὼβ λέγει·
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
2ἐπ᾿ ἀληθείας οἶδα, ὅτι οὕτως ἐστί· πῶς γὰρ ἔσται δίκαιος βροτὸς παρὰ Κυρίῳ;
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
3ἐὰν γὰρ βούληται κριθῆναι αὐτῷ, οὐ μὴ ὑπακούσῃ αὐτῷ, ἵνα μὴ ἀντείπῃ πρὸς ἕνα λόγον αὐτοῦ ἐκ χιλίων·
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
4σοφὸς γάρ ἐστι διανοίᾳ, κραταιός τε καὶ μέγας. τίς σκληρὸς γενόμενος ἐναντίον αὐτοῦ ὑπέμεινεν;
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
5ὁ παλαιῶν ὄρη καὶ οὐκ οἴδασιν, ὁ καταστρέφων αὐτὰ ὀργῇ·
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
6ὁ σείων τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν ἐκ θεμελίων, οἱ δὲ στῦλοι αὐτῆς σαλεύονται·
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
7ὁ λέγων τῷ ἡλίῳ καὶ οὐκ ἀνατέλλει, κατὰ δὲ ἄστρων κατασφραγίζει·
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
8ὁ τανύσας τὸν οὐρανὸν μόνος, καὶ περιπατῶν ὡς ἐπ᾿ ἐδάφους ἐπὶ θαλάσσης·
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
9ὁ ποιῶν Πλειάδα καὶ Ἓσπερον καὶ Ἀρκτοῦρον, καὶ ταμιεῖα νότου·
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
10ὁ ποιῶν μεγάλα καὶ ἀνεξιχνίαστα, ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
11ἐὰν ὑπερβῇ με, οὐ μὴ ἴδω· ἐὰν παρέλθῃ με, οὐδ᾿ ὧς ἔγνων.
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
12ἐὰν ἀπαλλάξῃ, τίς ἀποστρέψει ἢ τίς ἐρεῖ αὐτῷ· τί ἐποίησας;
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
13αὐτὸς γὰρ ἀπέστραπται ὀργήν, ὑπ᾿ αὐτοῦ ἐκάμφθησαν κήτη τὰ ὑπ᾿ οὐρανόν.
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
14ἐὰν δέ μου ὑπακούσηται, ἦ διακρινεῖ τὰ ρήματά μου·
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
15ἐάν τε γὰρ ὦ δίκαιος, οὐκ εἰσακούσεταί μου, τοῦ κρίματος αὐτοῦ δεηθήομαι·
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
16ἐάν τε καλέσω καὶ μὴ ὑπακούσῃ, οὐ πιστεύω ὅτι εἰσακήκοέ μου τῆς φωνῆς.
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
17μὴ γνόφῳ με ἐκτρίψῃ; πολλὰ δέ μου τὰ συντρίμματα πεποίηκε διακενῆς·
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
18οὐκ ἐᾷ γάρ με ἀναπνεῦσαι, ἐνέπλησε δέ με πικρίας.
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
19ὅτι μὲν γὰρ ἰσχύι κρατεῖ· τίς οὖν κρίματι αὐτοῦ ἀντιστήσεται;
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
20ἐὰν γὰρ ὦ δίκαιος, τὸ στόμα μου ἀσεβήσει· ἐάν τε ὦ ἄμεμπτος, σκολιὸς ἀποβήσομαι.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
21εἴτε γὰρ ἠσέβησα, οὐκ οἶδα τῇ ψυχῇ, πλὴν ὅτι ἀφαιρεῖταί μου ἡ ζωή.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
22διὸ εἶπον· μέγα καὶ δυνάστην ἀπολλύει ὀργή,
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
23ὅτι φαῦλοι ἐν θανάτῳ ἐξαισίῳ, ἀλλὰ δίκαιοι καταγελῶνται·
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
24παραδέδονται γὰρ εἰς χεῖρας ἀσεβοῦς. πρόσωπα κριτῶν αὐτῆς συγκαλύπτει· εἰ δὲ μὴ αὐτός ἐστι, τίς ἐστιν;
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
25ὁ δὲ βίος μού ἐστιν ἐλαφρότερος δρομέως· ἀπέδρασαν καὶ οὐκ εἴδοσαν.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
26ἢ καί ἐστι ναυσὶν ἴχνος ὁδοῦ ἢ ἀετοῦ πετομένου ζητοῦντος βοράν;
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
27ἐάν τε γὰρ εἴπω, ἐπιλήσομαι λαλῶν, συγκύψας τῷ προσώπῳ στενάξω.
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
28σείομαι πᾶσι τοῖς μέλεσιν, οἶδα γάρ ὅτι οὐκ ἀθῶόν με ἐάσεις.
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
29ἐπειδὴ δέ εἰμι ἀσεβής, διατί οὐκ ἀπέθανον;
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
30ἐὰν γὰρ ἀπολούσωμαι χιόνι καὶ ἀποκαθάρωμαι χερσὶ καθαραῖς,
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
31ἱκανῶς ἐν ρύπῳ με ἔβαψας, ἐβδελύξατο δέ με ἡ στολή·
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
32οὐ γὰρ εἶ ἄνθρωπος κατ᾿ ἐμέ, ᾧ ἀντικρινοῦμαι, ἵνα ἔλθωμεν ὁμοθυμαδὸν εἰς κρίσιν.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
33εἴθε ἦν ὁ μεσίτης ἡμῶν καὶ ἐλέγχων καὶ διακούων ἀνὰ μέσον ἀμφοτέρων·
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
34ἀπαλλαξάτω ἀπ᾿ ἐμοῦ τὴν ράβδον, ὁ δὲ φόβος αὐτοῦ μή με στροβείτω,
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
35καὶ οὐ μὴ φοβηθῷ, ἀλλὰ λαλήσω· οὐ γὰρ οὕτω συνεπίσταμαι.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.