Йова 38
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Septuagint (Greek Old Testament), second edition
1Озвався Господь до Йова з бурі й промовив:
1ΜΕΤΑ δὲ τὸ παύσασθαι Ἐλιοὺν τῆς λέξεως εἶπεν ὁ Κύριος τῷ Ἰὼβ διὰ λαίλαπος καὶ νεφῶν·
2Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами?
2τίς οὗτος ὁ κρύπτων με βουλήν, συνέχων δὲ ρήματα ἐν καρδίᾳ, ἐμὲ δὲ οἴεται κρύπτειν;
3Зараз підпережи чересла твої, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:
3ζῶσαι ὥσπερ ἀνὴρ τὴν ὀσφύν σου, ἐρωτήσω δέ σε, σὺ δέ μοι ἀποκρίθητι.
4Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш!
4ποῦ ἦς ἐν τῷ θεμελιοῦν με τὴν γῆν; ἀπάγγειλον δέ μοι εἰ ἐπίστῃ σύνεσιν.
5Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй?
5τίς ἔθετο τὰ μέτρα αὐτῆς, εἰ οἶδας; ἢ τίς ὁ ἐπαγαγὼν σπαρτίον ἐπ᾿ αὐτῆς;
6На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її,
6ἐπὶ τίνος οἱ κρίκοι αὐτῆς πεπήγασι; τίς δέ ἐστιν ὁ βαλὼν λίθον γωνιαῖον ἐπ᾿ αὐτῆς;
7Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів?
7ὅτε ἐγενήθησαν ἄστρα, ᾔνεσάν με φωνῇ μεγάλῃ πάντες ἄγγελοί μου.
8Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло,
8ἔφραξα δὲ θάλασσαν πύλαις, ὅτε ἐμαιοῦτο ἐκ κοιλίας μητρὸς αὐτῆς ἐκπορευομένη.
9Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його,
9ἐθέμην δὲ αὐτῇ νέφος ἀμφίασιν, ὁμίχλῃ δὲ αὐτὴν ἐσπαργάνωσα.
10Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота,
10ἐθέμην δὲ αὐτῇ ὅρια, περιθεὶς κλεῖθρα καὶ πύλας.
11І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?
11εἶπα δὲ αὐτῇ· μέχρι τούτου ἐλεύσῃ καὶ οὐχ ὑπερβήσῃ, ἀλλ᾿ ἐν σεαυτῇ συντριβήσεταί σου τὰ κύματα.
12Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти)
12ἦ ἐπὶ σοῦ συντέταχα φέγγος πρωϊνόν; ἑωσφόρος δὲ εἶδε τὴν ἑαυτοῦ τάξιν
13Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників;
13ἐπιλαβέσθαι πτερύγων γῆς, ἐκτινάξαι ἀσεβεῖς ἐξ αὐτῆς;
14Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа,
14ἦ σὺ λαβὼν γῆν πηλὸν ἔπλασας ζῷον καὶ λαλητὸν αὐτὸν ἔθου ἐπί γῆς;
15А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась.
15ἀφεῖλες δὲ ἀπὸ ἀσεβῶν τὸ φῶς, βραχίονα δὲ ὑπερηφάνων συνέτριψας;
16Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню?
16ἦλθες δὲ ἐπὶ πηγὴν θαλάσσης, ἐν δὲ ἴχνεσιν ἀβύσσου περιεπάτησας;
17Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної?
17ἀνοίγονταί δέ σοι φόβῳ πύλαι θανάτου, πυλωροὶ δὲ ᾅδου ἰδόντες σε ἔπτηξαν;
18Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш?
18νενουθέτησαι δὲ τὸ εὖρος τῆς ὑπ᾿ οὐρανόν; ἀνάγγειλον δή μοι, πόση τίς ἐστι;
19Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви?
19ἐν ποίᾳ δὲ γῇ αὐλίζεται τὸ φῶς; σκότους δὲ ποῖος ὁ τόπος;
20А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її.
20εἰ ἀγάγοις με εἰς ὅρια αὐτῶν; εἰ δὲ καὶ ἐπίστασαι τρίβους αὐτῶν;
21Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багато!
21οἶδας ἄρα ὅτι τότε γεγέννησαι, ἀριθμὸς δὲ ἐτῶν σου πολύς;
22А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори,
22ἦλθες δὲ ἐπὶ θησαυροὺς χιόνος, θησαυροὺς δὲ χαλάζης ἑώρακας;
23Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)?
23ἀπόκειται δέ σοι εἰς ὥραν ἐχθρῶν εἰς ἡμέραν πολέμων καὶ μάχης;
24Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї?
24πόθεν δὲ ἐκπορεύεται πάχνη ἢ διασκεδάννυται νότος εἰς τὴν ὑπ᾿ οὐρανόν;
25Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому,
25τίς δὲ ἡτοίμασεν ὑετῷ λάβρῳ ρύσιν, ὁδὸν δὲ κυδοιμῶν
26Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка,
26τοῦ ὑετίσαι ἐπὶ γῆν, οὗ οὐκ ἀνήρ, ἔρημον, οὗ οὐχ ὑπάρχει ἄνθρωπος ἐν αὐτῇ,
27Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні?
27τοῦ χορτάσαι ἄβατον καὶ ἀοίκητον καὶ τοῦ ἐκβλαστῆσαι ἔξοδον χλόης;
28Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси?
28τίς ἐστιν ὑετοῦ πατήρ; τίς δέ ἐστιν ὁ τετοκὼς βώλους δρόσου,
29Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї — хто його родить?
29ἐκ γαστρὸς δέ τίνος ἐκπορεύεται ὁ κρύσταλλος; πάχνην δὲ ἐν οὐρανῷ τίς τέτοκεν,
30Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає.
30ἣ καταβαίνει ὥσπερ ὕδωρ ρέον; πρόσωπον ἀσεβοῦς τίς ἔπληξε;
31Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона?
31συνῆκας δὲ δεσμὸν Πλειάδος καὶ φραγμὸν Ὠρίωνος ἤνοιξας;
32Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її?
32ἦ διανοίξεις μαζουρὼθ ἐν καιρῷ αὐτοῦ καὶ Ἓσπερον ἐπὶ κόμης αὐτοῦ ἄξεις αὐτά;
33Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї?
33ἐπίστασαι δὲ τροπὰς οὐρανοῦ ἢ τὰ ὑπ᾿ οὐρανὸν ὁμοθυμαδὸν γινόμενα;
34Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе?
34καλέσεις δὲ νέφος φωνῇ, καὶ τρόμῳ ὕδατος λάβρου ὑπακούσεταί σου;
35Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони ʼд тобі й скажуть: Ось ми!
35ἀποστελεῖς δὲ κεραυνοὺς καὶ πορεύσονται; ἐροῦσι δέ σοι· τί ἐστι;
36Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові?
36τίς δὲ ἔδωκε γυναιξὶν ὑφάσματος σοφίαν ἢ ποικιλτικὴν ἐπιστήμην;
37Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний,
37τίς δὲ ὁ ἀριθμῶν νέφη σοφίᾳ, οὐρανὸν δὲ εἰς γῆν ἔκλινε;
38Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь?
38κέχυται δὲ ὥσπερ γῆ κονία, κεκόλληκα δὲ αὐτὸν ὥσπερ λίθῳ κύβον.
39Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш,
39θηρεύσεις δὲ λέουσι βοράν, ψυχὰς δὲ δρακόντων ἐμπρήσεις;
40Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються?
40δεδοίκασι γὰρ ἐν κοίταις αὐτῶν, κάθηνται δὲ ἐν ὕλαις ἐνεδρεύοντες.
41А воронові хто готує харч його, коли дїти його пищать до Бога, блукаючи без поживи?
41τίς δὲ ἡτοίμασε κόρακι βοράν; νεοσσοὶ γὰρ αὐτοῦ πρὸς Κύριον κεκράγασι πλανώμενοι, τὰ σῖτα ζητοῦντες.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.