Йова 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1І відповів Йов і сказав:
1And Job answered, and said:
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
2Indeed I know it is so, and that man cannot be justified compared with God.
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
3If he will contend with him, he cannot answer him one for a thousand.
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
4He is wise in heart, and mighty in strength: who hath resisted him, and hath had peace?
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
5Who hath removed mountains, and they whom he overthrew in his wrath, knew it not.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
6Who shaketh the earth out of her place, and the pillars thereof tremble.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
7Who commandeth tile sun and it riseth not: and shutteth up the stars as it were under a seal:
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
8Who alone spreadeth out the heavens, and walketh upon the waves of the sea.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
9Who maketh Arcturus, and Orion, and Hyades, and the inner parts of the south.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
10Who doth things great and incomprehensible, and wonderful, of which there is no number.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
11If he come to me, I shall not see him: if he depart I shall not understand.
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
12If he examine on a sudden, who shall answer him? or who can say: Why dost thou so?
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
13God, whose wrath no mall can resist, and under whom they stoop that bear up the world.
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
14What am I then, that I should answer him, and have words with him?
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
15I, who although I should have any just thing, would not answer, but would make supplication to my judge.
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
16And if he should hear me when I call, I should not believe that he had heard my voice.
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
17For he shall crush me in a whirlwind, and multiply my wounds even without cause.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
18He alloweth not my spirit to rest, and he filleth me with bitterness.
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
19If strength be demanded, he is most strong: if equity of judgment, no man dare bear witness for me.
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
20If I would justify myself, my own mouth shall condemn me: if I would shew myself innocent, he shall prove me wicked.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
21Although I should be simple, even this my soul shall be ignorant of, and I shall be weary of my life.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
22One thing there is that I have spoken, both the innocent and the wicked he consumeth.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
23If he scourge, let him kill at once, and not laugh at the pains of the innocent.
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
24The earth is given into the hand of the wicked, he covereth the face of the judges thereof: and if it be not he, who is it then?
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
25My days have been swifter than a post: they have fled away and have not seen good.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
26They have passed by as ships carrying fruits, as an eagle flying to the prey.
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
27If I say: I will not speak so: I change my face, and am tormented with sorrow.
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
28I feared all my works, knowing that thou didst not spare the offender.
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
29But if so also I am wicked, why have I laboured in vain?
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
30If I be washed as it were with snow waters, and my hands shall shine ever so clean:
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
31Yet thou shalt plunge me in filth, and my garments shall abhor me,
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
32For I shall not answer a man that is like myself: nor one that may be heard with me equally in judgment.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
33There is none that may be able to reprove both, and to put his hand between both.
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
34Let him take his rod away from me, and let not his fear terrify me.
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
35I will speak, and will not fear him: for I cannot answer while I am in fear.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.