Йова 7
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
1«آیا برای انسان بر زمین مجاهدهای نیست؟ و روزهای وی مثل روزهای مزدور نی؟
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
2مثل غلام که برای سایه اشتیاق دارد، و مزدوری که منتظر مزد خویش است،
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
3همچنین ماههای بطالت نصیب من شده است، و شبهای مشقت برای من معین گشته.
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
4چون میخوابم میگویم: کی برخیزم؟ و شب بگذرد و تا سپیده صبح ازپهلو به پهلو گردیدن خسته میشوم.
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
5جسدم ازکرمها و پاره های خاک ملبس است، و پوستم تراکیده و مقروح میشود.
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
6روزهایم از ماکوی جولا تیزروتر است، و بدون امید تمام میشود.
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
7به یاد آور که زندگی من باد است، و چشمانم دیگر نیکویی را نخواهد دید.
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
8چشم کسیکه مرامی بیند دیگر به من نخواهد نگریست، وچشمانت برای من نگاه خواهد کرد و نخواهم بود.
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
9مثل ابر که پراکنده شده، نابود میشود. همچنین کسیکه به گور فرو میرود، برنمی آید.
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
10به خانه خود دیگر نخواهد برگشت، و مکانش باز او را نخواهد شناخت.
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
11پس من نیز دهان خود را نخواهم بست. از تنگی روح خود سخن میرانم، و از تلخی جانم شکایت خواهم کرد.
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
12آیا من دریا هستم یا نهنگم که بر من کشیکچی قرار میدهی؟
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
13چون گفتم که تخت خوابم مراتسلی خواهد داد و بسترم شکایت مرا رفع خواهد کرد،
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
14آنگاه مرا به خوابها ترسان گردانیدی، و به رویاها مرا هراسان ساختی.
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
15به حدی که جانم خفه شدن را اختیار کرد و مرگ رابیشتر از این استخوانهایم.
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
16کاهیده میشوم ونمی خواهم تا به ابد زنده بمانم. مرا ترک کن زیراروزهایم نفسی است.
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
17«انسان چیست که او را عزت بخشی، و دل خود را با او مشغول سازی؟
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
18و هر بامداد از اوتفقد نمایی و هرلحظه او را بیازمایی؟
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
19تا به کی چشم خود را از من برنمی گردانی؟ مرا واگذار تاآب دهان خود را فرو برم.
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
20من گناه کردم، اما با توای پاسبان بنی آدم چه کنم؟ برای چه مرا به جهت خود هدف ساختهای، به حدی که برای خود بار سنگین شدهام؟
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
21و چرا گناهم رانمی آمرزی، و خطایم را دور نمی سازی؟ زیرا که الان در خاک خواهم خوابید، و مرا تفحص خواهی کرد و نخواهم بود.»
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.