Йова
Chapter 29
Kulish and Puluj Bible (…
vs Old Persian Versio…
Aa
Text size
Line width
Verse numbers

Йова 29

Kulish and Puluj Bible (1905)
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
1و ایوب باز مثل خود را آورده، گفت:
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
2«کاش که من مثل ماههای پیش می‌بودم و مثل روزهایی که خدا مرا در آنها نگاه می‌داشت.
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
3هنگامی که چراغ او بر سر من می‌تابید، و با نور او به تاریکی راه می‌رفتم.
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
4چنانکه در روزهای کامرانی خود می‌بودم، هنگامی که سر خدا بر خیمه من می‌ماند.
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
5وقتی که قادر مطلق هنوز با من می‌بود، و فرزندانم به اطراف من می‌بودند.
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
6حینی که قدمهای خود را باکره می‌شستم و صخره، نهرهای روغن را برای من می ریخت.
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
7چون به دروازه شهر بیرون می‌رفتم وکرسی خود را در چهار سوق حاضر می‌ساختم.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
8جوانان مرا دیده، خود را مخفی می‌ساختند، وپیران برخاسته، می‌ایستادند.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
9سروران از سخن‌گفتن بازمی ایستادند، و دست به دهان خودمی گذاشتند.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
10آواز شریفان ساکت می‌شد وزبان به کام ایشان می‌چسبید.
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
11زیرا گوشی که مرا می‌شنید، مرا خوشحال می‌خواند و چشمی که مرا می‌دید، برایم شهادت می‌داد.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
12زیرافقیری که استغاثه می‌کرد او را می‌رهانیدم، ویتیمی که نیز معاون نداشت.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
13برکت شخصی که در هلاکت بود، به من می‌رسید و دل بیوه‌زن راخوش می‌ساختم.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
14عدالت را پوشیدم و مراملبس ساخت، و انصاف من مثل ردا و تاج بود.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
15من به جهت کوران چشم بودم، و به جهت لنگان پای.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
16برای مسکینان پدر بودم، و دعوایی را که نمی دانستم، تفحص می‌کردم.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
17دندانهای آسیای شریر را می‌شکستم و شکار را ازدندانهایش می‌ربودم.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
18«و می‌گفتم، در آشیانه خود جان خواهم سپرد و ایام خویش را مثل عنقا طویل خواهم ساخت.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
19ریشه من به سوی آبها کشیده خواهدگشت، و شبنم بر شاخه هایم ساکن خواهد شد.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
20جلال من در من تازه خواهد شد، و کمانم دردستم نو خواهد ماند.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
21مرا می‌شنیدند و انتظارمی کشیدند، و برای مشورت من ساکت می‌ماندند.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
22بعد از کلام من دیگر سخن نمی گفتند و قول من بر ایشان فرو می‌چکید.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
23و برای من مثل باران انتظار می‌کشیدند و دهان خویش را مثل باران آخرین باز می‌کردند.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
24اگر بر ایشان می‌خندیدم باور نمی کردند، و نور چهره مرا تاریک نمی ساختند.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
25راه را برای ایشان اختیار کرده، به ریاست می‌نشستم، و در میان لشکر، مثل پادشاه ساکن می‌بودم، و مثل کسی‌که نوحه‌گران را تسلی می‌بخشد.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.