Йова 17

Kulish and Puluj Bible (1905)

Clementine Vulgate, 1598

1Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.

1[Spiritus meus attenuabitur; dies mei breviabuntur: et solum mihi superest sepulchrum.

2Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.

2Non peccavi, et in amaritudinibus moratur oculus meus.

3О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?

3Libera me, Domine, et pone me juxta te, et cujusvis manus pugnet contra me.

4Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.

4Cor eorum longe fecisti a disciplina: propterea non exaltabuntur.

5Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.

5Prædam pollicetur sociis, et oculi filiorum ejus deficient.

6Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.

6Posuit me quasi in proverbium vulgi, et exemplum sum coram eis.

7Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.

7Caligavit ab indignatione oculus meus, et membra mea quasi in nihilum redacta sunt.

8Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.

8Stupebunt justi super hoc, et innocens contra hypocritam suscitabitur.

9І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.

9Et tenebit justus viam suam, et mundis manibus addet fortitudinem.

10Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.

10Igitur omnes vos convertimini, et venite, et non inveniam in vobis ullum sapientem.

11Днї мої вже уплили, думи мої — думи дорогі серцю — вони розбиті.

11Dies mei transierunt; cogitationes meæ dissipatæ sunt, torquentes cor meum.

12Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.

12Noctem verterunt in diem, et rursum post tenebras spero lucem.

13Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;

13Si sustinuero, infernus domus mea est, et in tenebris stravi lectulum meum.

14Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.

14Putredini dixi: Pater meus es; Mater mea, et soror mea, vermibus.

15Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?

15Ubi est ergo nunc præstolatio mea? et patientiam meam quis considerat?

16У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.

16In profundissimum infernum descendent omnia mea: putasne saltem ibi erit requies mihi?]

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.