Йова 39
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?
1[Numquid nosti tempus partus ibicum in petris, vel parturientes cervas observasti?
2Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?
2Dinumerasti menses conceptus earum, et scisti tempus partus earum?
3Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;
3Incurvantur ad fœtum, et pariunt, et rugitus emittunt.
4Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.
4Separantur filii earum, et pergunt ad pastum: egrediuntur, et non revertuntur ad eas.
5Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?
5Quis dimisit onagrum liberum, et vincula ejus quis solvit?
6Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.
6cui dedi in solitudine domum, et tabernacula ejus in terra salsuginis.
7Сьміх — йому товпи міські, й не чує крику погонича,
7Contemnit multitudinem civitatis: clamorem exactoris non audit.
8По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.
8Circumspicit montes pascuæ suæ, et virentia quæque perquirit.
9А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?
9Numquid volet rhinoceros servire tibi, aut morabitur ad præsepe tuum?
10Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?
10Numquid alligabis rhinocerota ad arandum loro tuo, aut confringet glebas vallium post te?
11Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?
11Numquid fiduciam habebis in magna fortitudine ejus, et derelinques ei labores tuos?
12Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?
12Numquid credes illi quod sementem reddat tibi, et aream tuam congreget?
13Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?
13Penna struthionis similis est pennis herodii et accipitris.
14Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,
14Quando derelinquit ova sua in terra, tu forsitan in pulvere calefacies ea?
15Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;
15Obliviscitur quod pes conculcet ea, aut bestia agri conterat.
16До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його буде даремний;
16Duratur ad filios suos, quasi non sint sui: frustra laboravit, nullo timore cogente.
17Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
17Privavit enim eam Deus sapientia, nec dedit illi intelligentiam.
18(Тільки втїкаючи) коли підніме крила, — сьміх йому кінь і їздець його.
18Cum tempus fuerit, in altum alas erigit: deridet equum et ascensorem ejus.
19Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?
19Numquid præbebis equo fortitudinem, aut circumdabis collo ejus hinnitum?
20Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;
20Numquid suscitabis eum quasi locustas? gloria narium ejus terror.
21Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;
21Terram ungula fodit; exultat audacter: in occursum pergit armatis.
22З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.
22Contemnit pavorem, nec cedit gladio.
23Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;
23Super ipsum sonabit pharetra; vibrabit hasta et clypeus:
24Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;
24fervens et fremens sorbet terram, nec reputat tubæ sonare clangorem.
25Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.
25Ubi audierit buccinam, dicit: Vah ! procul odoratur bellum: exhortationem ducum, et ululatum exercitus.
26Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?
26Numquid per sapientiam tuam plumescit accipiter, expandens alas suas ad austrum?
27Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?
27Numquid ad præceptum tuum elevabitur aquila, et in arduis ponet nidum suum?
28Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;
28In petris manet, et in præruptis silicibus commoratur, atque inaccessis rupibus.
29Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;
29Inde contemplatur escam, et de longe oculi ejus prospiciunt.
30Орлята його пють кров, і де труп, там і він.
30Pulli ejus lambent sanguinem: et ubicumque cadaver fuerit, statim adest.]
31І говорив Господь дальше й сказав до Йова:
31Et adjecit Dominus, et locutus est ad Job:
32Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!
32[Numquid qui contendit cum Deo, tam facile conquiescit? utique qui arguit Deum, debet respondere ei.]
33І відказав Йов Господеві й промовив:
33Respondens autem Job Domino, dixit:
34Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.
34[Qui leviter locutus sum, respondere quid possum? manum meam ponam super os meum.
35Раз я говорив — та тепер говорити не стану; — навіть два рази, та більш не буду.
35Unum locutus sum, quod utinam non dixissem: et alterum, quibus ultra non addam.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.