Йова 23

Kulish and Puluj Bible (1905)

King James Version with Apocrypha

1І озвавсь Йов і рече:

1Then Job answered and said,

2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

2Even to day is my complaint bitter: my stroke is heavier than my groaning.

3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

3Oh that I knew where I might find him! that I might come even to his seat!

4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

4I would order my cause before him, and fill my mouth with arguments.

5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

5I would know the words which he would answer me, and understand what he would say unto me.

6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

6Will he plead against me with his great power? No; but he would put strength in me.

7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

7There the righteous might dispute with him; so should I be delivered for ever from my judge.

8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

8Behold, I go forward, but he is not there; and backward, but I cannot perceive him:

9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

9On the left hand, where he doth work, but I cannot behold him: he hideth himself on the right hand, that I cannot see him:

10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.

10But he knoweth the way that I take: when he hath tried me, I shall come forth as gold.

11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

11My foot hath held his steps, his way have I kept, and not declined.

12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

12Neither have I gone back from the commandment of his lips; I have esteemed the words of his mouth more than my necessary food .

13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

13But he is in one mind , and who can turn him? and what his soul desireth, even that he doeth.

14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

14For he performeth the thing that is appointed for me: and many such things are with him.

15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.

15Therefore am I troubled at his presence: when I consider, I am afraid of him.

16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

16For God maketh my heart soft, and the Almighty troubleth me:

17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

17Because I was not cut off before the darkness, neither hath he covered the darkness from my face.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.