Jó 24
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1“Por que os tempos não são reservados pelo Todo-Poderoso? Por que aqueles que o conhecem não veem os seus dias?
1Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
2Há pessoas que removem os marcos de divisa. Eles roubam rebanhos com violência, e os apascentam.
2Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
3Eles levam embora o jumento do órfão, e tomam o boi da viúva como penhor.
3Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
4Eles desviam os necessitados do caminho. Todos os pobres da terra se escondem.
4Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
5Eis que, como jumentos selvagens no deserto, eles saem para o seu trabalho, buscando diligentemente por comida. O ermo lhes dá pão para os seus filhos.
5Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
6Eles cortam a sua comida no campo. Eles respigam a vinha dos ímpios.
6Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
7Eles passam a noite nus, sem roupas, e não têm coberta no frio.
7Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
8Eles se molham com as chuvas das montanhas, e abraçam a rocha por falta de abrigo.
8Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
9Há os que arrancam o órfão do peito, e tomam penhor do pobre,
9Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
10de modo que andam nus, sem roupas. Mesmo famintos, carregam os feixes.
10Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;
11Eles fazem azeite dentro dos muros desses homens. Eles pisam nos lagares, e passam sede.
11Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
12De dentro da cidade populosa, os homens gemem. A alma dos feridos clama, contudo, Deus não leva em conta a insensatez.
12У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
13“Estes são dos que se rebelam contra a luz. Eles não conhecem os seus caminhos, nem permanecem nas suas veredas.
13Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
14O assassino se levanta com a luz. Ele mata o pobre e o necessitado. De noite ele é como um ladrão.
14Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
15O olho do adúltero também aguarda o crepúsculo, dizendo: ‘Nenhum olho me verá.’ Ele disfarça o seu rosto.
15Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.
16No escuro eles arrombam as casas. Eles se trancam durante o dia. Eles não conhecem a luz.
16В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
17Pois a manhã é para todos eles como densas trevas, pois eles conhecem os terrores das densas trevas.
17Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
18“Eles são espuma na superfície das águas. A porção deles é amaldiçoada na terra. Eles não se voltam para o caminho das vinhas.
18Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
19A seca e o calor consomem as águas da neve, assim faz o Seol aos que pecaram.
19Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.
20O ventre se esquecerá dele. O verme se alimentará docemente dele. Ele não será mais lembrado. A injustiça será quebrada como uma árvore.
20Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
21Ele devora a estéril que não dá à luz. Ele não mostra bondade para com a viúva.
21Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
22Contudo, Deus preserva os poderosos com o seu poder. Levanta-se aquele que não tem garantia de vida.
22Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
23Deus lhes dá segurança, e eles descansam nela. Os olhos dele estão sobre os caminhos deles.
23А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.
24Eles são exaltados; mas um pouco de tempo, e já não existem. Sim, eles são abatidos, são tirados do caminho como todos os outros, e são cortados como as pontas das espigas de grãos.
24Піднялись вони високо, — та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
25Se não é assim agora, quem provará que sou mentiroso, e reduzirá a nada o meu discurso?”
25А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.