Jó 10
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1“Minha alma está cansada da minha vida. Darei livre curso à minha queixa. Falarei na amargura da minha alma.
1Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.
2Direi a Deus: ‘Não me condenes. Mostra-me por que contendes comigo.
2Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?
3Parece-te bem que me oprimas, que desprezes a obra das tuas mãos, e sorrias para o conselho dos ímpios?
3Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
4Tens tu olhos de carne? Ou vês como o homem vê?
4Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
5São os teus dias como os dias dos mortais, ou os teus anos como os anos do homem,
5Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
6para que investigues a minha iniquidade, e procures o meu pecado?
6Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
7Embora saibas que não sou ímpio, não há ninguém que possa me livrar das tuas mãos.
7Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
8“‘Tuas mãos me formaram e me modelaram por completo; contudo, tu me destróis.
8Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, — й ти губиш мене?
9Lembra-te, eu te peço, de que me moldaste como o barro. E agora me farás voltar ao pó?
9Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
10Não me derramaste como leite, e me coalhaste como queijo?
10Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
11Tu me vestiste de pele e carne, e me teceste com ossos e tendões.
11Скірою й тілом зʼодяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
12Tu me concedeste vida e amor leal. O teu cuidado preservou o meu espírito.
12Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
13Contudo, escondeste estas coisas no teu coração; eu sei que isto estava contigo:
13Але й те скривав ти в серцї свойму, — я знаю, що се й було в тебе (на думцї), —
14se eu pecar, tu me observas, e não me absolverás da minha iniquidade.
14Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
15Se eu for ímpio, ai de mim! Se eu for justo, ainda assim não levantarei a minha cabeça, estando farto de desonra, e consciente da minha aflição.
15Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
16Se a minha cabeça se erguer, tu me caças como a um leão; e de novo mostras o teu poder contra mim.
16Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
17Tu renovas as tuas testemunhas contra mim, e aumentas a tua indignação sobre mim. Mudanças e guerras me acompanham.
17Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
18“‘Por que, então, me tiraste do ventre? Quem dera eu tivesse expirado, e nenhum olho me tivesse visto.
18І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нї-чиє око;
19Eu deveria ter sido como se nunca tivesse existido; deveria ter sido levado do ventre para a sepultura.
19Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матірнього живота перенесений був у гріб.
20Não são poucos os meus dias? Para! Deixa-me em paz, para que eu encontre um pouco de conforto,
20Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
21antes que eu vá para o lugar de onde não voltarei, para a terra de escuridão e da sombra da morte;
21Покіль пійду — й не вернусь — в країну темряви й тїнї смертньої,
22a terra escura como a meia-noite, da sombra da morte, sem ordem alguma, onde a luz é como a meia-noite.’”
22В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.