Jó 7
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1“Não é o homem forçado a trabalhar na terra? Não são os seus dias como os dias de um trabalhador contratado?
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
2Como um servo que anseia pela sombra, como um trabalhador contratado que espera pelo seu salário,
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
3assim recebi por herança meses de miséria, e noites de aflição me foram destinadas.
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
4Quando me deito, eu digo: 'Quando me levantarei, e a noite terá fim?' Eu me reviro de um lado para o outro até o amanhecer.
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
5Minha carne está vestida de vermes e torrões de pó. Minha pele se fecha, e racha novamente.
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
6Meus dias são mais velozes do que a lançadeira do tecelão, e se consomem sem esperança.
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
7Oh, lembre-se de que minha vida é um sopro. Meus olhos não voltarão a ver o bem.
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
8O olho daquele que me vê não me verá mais. Seus olhos estarão sobre mim, mas eu já não existirei.
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
9Assim como a nuvem se desfaz e desaparece, assim aquele que desce ao Seol não subirá mais.
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10Ele não voltará mais para a sua casa, e o seu lugar não o conhecerá mais.
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
11“Portanto, não ficarei calado. Falarei na angústia do meu espírito. Me queixarei na amargura da minha alma.
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12Sou eu o mar, ou um monstro marinho, para que você coloque um guarda sobre mim?
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13Quando digo: 'Minha cama me consolará. Meu leito aliviará a minha queixa',
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
14então você me assusta com sonhos e me aterroriza com visões,
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
15de modo que a minha alma escolhe o estrangulamento, e a morte em vez dos meus ossos.
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
16Eu detesto a minha vida. Não quero viver para sempre. Deixe-me em paz, pois os meus dias são apenas um sopro.
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
17O que é o homem, para que você o engrandeça, para que você fixe nele a sua atenção,
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
18para que você o visite a cada manhã, e o prove a cada momento?
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
19Até quando você não desviará de mim o olhar, nem me deixará em paz até que eu engula a minha saliva?
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
20Se pequei, o que faço a você, ó observador dos homens? Por que você me colocou como seu alvo, de modo que me tornei um fardo para mim mesmo?
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
21Por que você não perdoa a minha desobediência, e não tira a minha iniquidade? Pois agora me deitarei no pó. Você me buscará diligentemente, mas eu já não existirei.”
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.