Job 7
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1[Militia est vita hominis super terram, et sicut dies mercenarii dies ejus.
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
2Sicut servus desiderat umbram, et sicut mercenarius præstolatur finem operis sui,
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
3sic et ego habui menses vacuos, et noctes laboriosas enumeravi mihi.
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
4Si dormiero, dicam: Quando consurgam? et rursum expectabo vesperam, et replebor doloribus usque ad tenebras.
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
5Induta est caro mea putredine, et sordibus pulveris cutis mea aruit et contracta est.
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
6Dies mei velocius transierunt quam a texente tela succiditur, et consumpti sunt absque ulla spe.
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
7Memento quia ventus est vita mea, et non revertetur oculus meus ut videat bona.
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
8Nec aspiciet me visus hominis; oculi tui in me, et non subsistam.
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
9Sicut consumitur nubes, et pertransit, sic qui descenderit ad inferos, non ascendet.
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10Nec revertetur ultra in domum suam, neque cognoscet eum amplius locus ejus.
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
11Quapropter et ego non parcam ori meo: loquar in tribulatione spiritus mei; confabulabor cum amaritudine animæ meæ.
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12Numquid mare ego sum, aut cetus, quia circumdedisti me carcere?
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13Si dixero: Consolabitur me lectulus meus, et relevabor loquens mecum in strato meo:
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
14terrebis me per somnia, et per visiones horrore concuties.
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
15Quam ob rem elegit suspendium anima mea, et mortem ossa mea.
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
16Desperavi: nequaquam ultra jam vivam: parce mihi, nihil enim sunt dies mei.
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
17Quid est homo, quia magnificas eum? aut quid apponis erga eum cor tuum?
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
18Visitas eum diluculo, et subito probas illum.
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
19Usquequo non parcis mihi, nec dimittis me ut glutiam salivam meam?
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
20Peccavi; quid faciam tibi, o custos hominum? quare posuisti me contrarium tibi, et factus sum mihimetipsi gravis?
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
21Cur non tollis peccatum meum, et quare non aufers iniquitatem meam? ecce nunc in pulvere dormiam, et si mane me quæsieris, non subsistam.]
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.