Job 39
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1[Numquid nosti tempus partus ibicum in petris, vel parturientes cervas observasti?
1Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?
2Dinumerasti menses conceptus earum, et scisti tempus partus earum?
2Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?
3Incurvantur ad fœtum, et pariunt, et rugitus emittunt.
3Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;
4Separantur filii earum, et pergunt ad pastum: egrediuntur, et non revertuntur ad eas.
4Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.
5Quis dimisit onagrum liberum, et vincula ejus quis solvit?
5Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?
6cui dedi in solitudine domum, et tabernacula ejus in terra salsuginis.
6Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.
7Contemnit multitudinem civitatis: clamorem exactoris non audit.
7Сьміх — йому товпи міські, й не чує крику погонича,
8Circumspicit montes pascuæ suæ, et virentia quæque perquirit.
8По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.
9Numquid volet rhinoceros servire tibi, aut morabitur ad præsepe tuum?
9А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?
10Numquid alligabis rhinocerota ad arandum loro tuo, aut confringet glebas vallium post te?
10Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?
11Numquid fiduciam habebis in magna fortitudine ejus, et derelinques ei labores tuos?
11Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?
12Numquid credes illi quod sementem reddat tibi, et aream tuam congreget?
12Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?
13Penna struthionis similis est pennis herodii et accipitris.
13Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?
14Quando derelinquit ova sua in terra, tu forsitan in pulvere calefacies ea?
14Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,
15Obliviscitur quod pes conculcet ea, aut bestia agri conterat.
15Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;
16Duratur ad filios suos, quasi non sint sui: frustra laboravit, nullo timore cogente.
16До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його буде даремний;
17Privavit enim eam Deus sapientia, nec dedit illi intelligentiam.
17Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
18Cum tempus fuerit, in altum alas erigit: deridet equum et ascensorem ejus.
18(Тільки втїкаючи) коли підніме крила, — сьміх йому кінь і їздець його.
19Numquid præbebis equo fortitudinem, aut circumdabis collo ejus hinnitum?
19Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?
20Numquid suscitabis eum quasi locustas? gloria narium ejus terror.
20Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;
21Terram ungula fodit; exultat audacter: in occursum pergit armatis.
21Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;
22Contemnit pavorem, nec cedit gladio.
22З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.
23Super ipsum sonabit pharetra; vibrabit hasta et clypeus:
23Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;
24fervens et fremens sorbet terram, nec reputat tubæ sonare clangorem.
24Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;
25Ubi audierit buccinam, dicit: Vah ! procul odoratur bellum: exhortationem ducum, et ululatum exercitus.
25Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.
26Numquid per sapientiam tuam plumescit accipiter, expandens alas suas ad austrum?
26Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?
27Numquid ad præceptum tuum elevabitur aquila, et in arduis ponet nidum suum?
27Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?
28In petris manet, et in præruptis silicibus commoratur, atque inaccessis rupibus.
28Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;
29Inde contemplatur escam, et de longe oculi ejus prospiciunt.
29Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;
30Pulli ejus lambent sanguinem: et ubicumque cadaver fuerit, statim adest.]
30Орлята його пють кров, і де труп, там і він.
31Et adjecit Dominus, et locutus est ad Job:
31І говорив Господь дальше й сказав до Йова:
32[Numquid qui contendit cum Deo, tam facile conquiescit? utique qui arguit Deum, debet respondere ei.]
32Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!
33Respondens autem Job Domino, dixit:
33І відказав Йов Господеві й промовив:
34[Qui leviter locutus sum, respondere quid possum? manum meam ponam super os meum.
34Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.
35Unum locutus sum, quod utinam non dixissem: et alterum, quibus ultra non addam.]
35Раз я говорив — та тепер говорити не стану; — навіть два рази, та більш не буду.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.