Job 19
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Respondens autem Job, dixit:
1І відказав Йов і рече:
2[Usquequo affligitis animam meam, et atteritis me sermonibus?
2Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
3En decies confunditis me, et non erubescitis opprimentes me.
3Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
4Nempe etsi ignoravi, mecum erit ignorantia mea.
4Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
5At vos contra me erigimini, et arguitis me opprobriis meis.
5А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
6Saltem nunc intelligite quia Deus non æquo judicio afflixerit me, et flagellis suis me cinxerit.
6То знайте, що се Бог поверг мене ʼд землї й обвів кругом мене сїть свою.
7Ecce clamabo, vim patiens, et nemo audiet; vociferabor, et non est qui judicet.
7Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
8Semitam meam circumsepsit, et transire non possum: et in calle meo tenebras posuit.
8Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
9Spoliavit me gloria mea, et abstulit coronam de capite meo.
9Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
10Destruxit me undique, et pereo: et quasi evulsæ arbori abstulit spem meam.
10Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
11Iratus est contra me furor ejus, et sic me habuit quasi hostem suum.
11Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
12Simul venerunt latrones ejus, et fecerunt sibi viam per me, et obsederunt in gyro tabernaculum meum.
12Полки його притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
13Fratres meos longe fecit a me, et noti mei quasi alieni recesserunt a me.
13Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
14Dereliquerunt me propinqui mei, et qui me noverant obliti sunt mei.
14Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
15Inquilini domus meæ et ancillæ meæ sicut alienum habuerunt me, et quasi peregrinus fui in oculis eorum.
15Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
16Servum meum vocavi, et non respondit: ore proprio deprecabar illum.
16Кличу раба мого, — він не озивається; мушу моїми його благати устами.
17Halitum meum exhorruit uxor mea, et orabam filios uteri mei.
17Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
18Stulti quoque despiciebant me: et cum ab eis recessissem, detrahebant mihi.
18Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
19Abominati sunt me quondam consiliarii mei, et quem maxime diligebam, aversatus est me.
19Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
20Pelli meæ, consumptis carnibus, adhæsit os meum, et derelicta sunt tantummodo labia circa dentes meos.
20Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
21Miseremini mei, miseremini mei saltem vos, amici mei, quia manus Domini tetigit me.
21О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
22Quare persequimini me sicut Deus, et carnibus meis saturamini?
22За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
23Quis mihi tribuat ut scribantur sermones mei? quis mihi det ut exarentur in libro
23О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, —
24stylo ferreo et plumbi lamina, vel celte sculpantur in silice?
24Про вічні часи на каменї видовбати!
25Scio enim quod redemptor meus vivit, et in novissimo die de terra surrecturus sum:
25Я знаю — Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
26et rursum circumdabor pelle mea, et in carne mea videbo Deum meum:
26І я в тїлї мойму побачу Бога.
27quem visurus sum ego ipse, et oculi mei conspecturi sunt, et non alius: reposita est hæc spes mea in sinu meo.
27Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
28Quare ergo nunc dicitis: Persequamur eum, et radicem verbi inveniamus contra eum?
28Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
29Fugite ergo a facie gladii, quoniam ultor iniquitatum gladius est: et scitote esse judicium.]
29О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.