Job 19
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Job answered and said:
1І відказав Йов і рече:
2How long will ye vex my soul, and crush me with words?
2Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
3These ten times have ye reproached me; ye are not ashamed that ye deal harshly with me.
3Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
4And be it indeed that I have erred, mine error remaineth with myself.
4Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
5If indeed ye will magnify yourselves against me, and plead against me my reproach;
5А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
6Know now that God hath subverted my cause, and hath compassed me with His net.
6То знайте, що се Бог поверг мене ʼд землї й обвів кругом мене сїть свою.
7Behold, I cry out: 'Violence!' but I am not heard; I cry aloud, but there is no justice.
7Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
8He hath fenced up my way that I cannot pass, and hath set darkness in my paths.
8Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
9He hath stripped me of my glory, and taken the crown from my head.
9Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
10He hath broken me down on every side, and I am gone; and my hope hath He plucked up like a tree.
10Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
11He hath also kindled His wrath against me, and He counteth me unto Him as one of His adversaries.
11Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
12His troops come on together, and cast up their way against me, and encamp round about my tent.
12Полки його притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
13He hath put my brethren far from me, and mine acquaintance are wholly estranged from me.
13Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
14My kinsfolk have failed, and my familiar friends have forgotten me.
14Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
15They that dwell in my house, and my maids, count me for a stranger; I am become an alien in their sight.
15Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
16I call unto my servant, and he giveth me no answer, though I entreat him with my mouth.
16Кличу раба мого, — він не озивається; мушу моїми його благати устами.
17My breath is abhorred of my wife, and I am loathsome to the children of my tribe.
17Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
18Even urchins despised me; if I arise, they speak against me.
18Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
19All my intimate friends abhor me; and they whom I loved are turned against me.
19Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
20My bone cleaveth to my skin and to my flesh, and I am escaped with the skin of my teeth.
20Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
21Have pity upon me, have pity upon me, O ye my friends; for the hand of God hath touched me.
21О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
22Why do ye persecute me as God, and are not satisfied with my flesh?
22За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
23Oh that my words were now written! Oh that they were inscribed in a book!
23О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, —
24That with an iron pen and lead they were graven in the rock for ever!
24Про вічні часи на каменї видовбати!
25But as for me, I know that my Redeemer liveth, and that He will witness at the last upon the dust;
25Я знаю — Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
26And when after my skin this is destroyed, then without my flesh shall I see God;
26І я в тїлї мойму побачу Бога.
27Whom I, even I, shall see for myself, and mine eyes shall behold, and not another's. My reins are consumed within me.
27Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
28If ye say: 'How we will persecute him!' seeing that the root of the matter is found in me;
28Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
29Be ye afraid of the sword; for wrath bringeth the punishments of the sword, that ye may know there is a judgment.
29О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.