Job 32
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1So these three men ceased to answer Job, because he was righteous in his own eyes.
1Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
2Then was kindled the wrath of Elihu the son of Barachel the Buzite, of the family of Ram; against Job was his wrath kindled, because he justified himself rather than God.
2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
3Also against his three friends was his wrath kindled, because they had found no answer, and yet had condemned Job.
3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
4Now Elihu had waited to speak unto Job, because they were older than he.
4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
5And when Elihu saw that there was no answer in the mouth of these three men, his wrath was kindled.
5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
6And Elihu the son of Barachel the Buzite answered and said: I am young, and ye are very old; wherefore I held back, and durst not declare you mine opinion.
6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
7I said: 'Days should speak, and multitude of years should teach wisdom.'
7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
8But it is a spirit in man, and the breath of the Almighty, that giveth them understanding.
8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
9It is not the great that are wise, nor the aged that discern judgment.
9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
10Therefore I say: 'Hearken to me; I also will declare mine opinion.'
10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
11Behold, I waited for your words, I listened for your reasons, whilst ye searched out what to say.
11Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
12Yea, I attended unto you, and, behold, there was none that convinced Job, or that answered his words, among you.
12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
13Beware lest ye say: 'We have found wisdom; God may vanquish him, not man!'
13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
14For he hath not directed his words against me; neither will I answer him with your speeches.
14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
15They are amazed, they answer no more; words are departed from them.
15Полякались, мовчять, перестали говорити.
16And shall I wait, because they speak not, because they stand still, and answer no more?
16А коли я жду, а вони не говорять, зʼупинились і вже не відказують,
17I also will answer my part, I also will declare mine opinion.
17То я відкажу й виявлю мою думку.
18For I am full of words; the spirit within me constraineth me.
18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
19Behold, mine inwards are as wine which hath no vent; like new wine-skins which are ready to burst.
19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
20I will speak, that I may find relief; I will open my lips and answer.
20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
21Let me not, I pray you, respect any man's person; neither will I give flattering titles unto any man.
21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
22For I know not to give flattering titles; else would my Maker soon take me away.
22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.