Job 32
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ces trois hommes cessèrent de répondre à Job, parce qu’il se regardait comme juste.
1Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
2Alors s’enflamma de colère Élihu, fils de Barakeel de Buz, de la famille de Ram. Sa colère s’enflamma contre Job, parce qu’il se disait juste devant Dieu.
2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
3Et sa colère s’enflamma contre ses trois amis, parce qu’ils ne trouvaient rien à répondre et que néanmoins ils condamnaient Job.
3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
4Comme ils étaient plus âgés que lui, Élihu avait attendu jusqu’à ce moment pour parler à Job.
4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
5Mais, voyant qu’il n’y avait plus de réponse dans la bouche de ces trois hommes, Élihu s’enflamma de colère.
5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
6Et Élihu, fils de Barakeel de Buz, prit la parole et dit: Je suis jeune, et vous êtes des vieillards; C’est pourquoi j’ai craint, j’ai redouté De vous faire connaître mon sentiment.
6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
7Je disais en moi-même: Les jours parleront, Le grand nombre des années enseignera la sagesse.
7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
8Mais en réalité, dans l’homme, c’est l’esprit, Le souffle du Tout-Puissant, qui donne l’intelligence;
8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
9Ce n’est pas l’âge qui procure la sagesse, Ce n’est pas la vieillesse qui rend capable de juger.
9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
10Voilà pourquoi je dis: Écoute! Moi aussi, j’exposerai ma pensée.
10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
11J’ai attendu la fin de vos discours, J’ai suivi vos raisonnements, Votre examen des paroles de Job.
11Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
12Je vous ai donné toute mon attention; Et voici, aucun de vous ne l’a convaincu, Aucun n’a réfuté ses paroles.
12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
13Ne dites pas cependant: En lui nous avons trouvé la sagesse; C’est Dieu qui peut le confondre, ce n’est pas un homme!
13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
14Il ne s’est pas adressé directement à moi: Aussi lui répondrai-je tout autrement que vous.
14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
15Ils ont peur, ils ne répondent plus! Ils ont la parole coupée!
15Полякались, мовчять, перестали говорити.
16J’ai attendu qu’ils eussent fini leurs discours, Qu’ils s’arrêtassent et ne sussent que répliquer.
16А коли я жду, а вони не говорять, зʼупинились і вже не відказують,
17A mon tour, je veux répondre aussi, Je veux dire aussi ce que je pense.
17То я відкажу й виявлю мою думку.
18Car je suis plein de paroles, L’esprit me presse au-dedans de moi;
18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
19Mon intérieur est comme un vin qui n’a pas d’issue, Comme des outres neuves qui vont éclater.
19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
20Je parlerai pour respirer à l’aise, J’ouvrirai mes lèvres et je répondrai.
20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
21Je n’aurai point égard à l’apparence, Et je ne flatterai personne;
21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
22Car je ne sais pas flatter: Mon créateur m’enlèverait bien vite.
22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.