Job 9
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Job prit la parole et dit:
1І відповів Йов і сказав:
2Je sais bien qu’il en est ainsi; Comment l’homme serait-il juste devant Dieu?
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
3S’il voulait contester avec lui, Sur mille choses il ne pourrait répondre à une seule.
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
4A lui la sagesse et la toute-puissance: Qui lui résisterait impunément?
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
5Il transporte soudain les montagnes, Il les renverse dans sa colère.
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
6Il secoue la terre sur sa base, Et ses colonnes sont ébranlées.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
7Il commande au soleil, et le soleil ne paraît pas; Il met un sceau sur les étoiles.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
8Seul, il étend les cieux, Il marche sur les hauteurs de la mer.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
9Il a créé la Grande Ourse, l’Orion et les Pléiades, Et les étoiles des régions australes.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
10Il fait des choses grandes et insondables, Des merveilles sans nombre.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
11Voici, il passe près de moi, et je ne le vois pas, Il s’en va, et je ne l’aperçois pas.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
12S’il enlève, qui s’y opposera? Qui lui dira: Que fais-tu?
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
13Dieu ne retire point sa colère; Sous lui s’inclinent les appuis de l’orgueil.
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
14Et moi, comment lui répondre? Quelles paroles choisir?
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
15Quand je serais juste, je ne répondrais pas; Je ne puis qu’implorer mon juge.
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
16Et quand il m’exaucerait, si je l’invoque, Je ne croirais pas qu’il eût écouté ma voix,
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
17Lui qui m’assaille comme par une tempête, Qui multiplie sans raison mes blessures,
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
18Qui ne me laisse pas respirer, Qui me rassasie d’amertume.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
19Recourir à la force? Il est tout-puissant. A la justice? Qui me fera comparaître?
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
20Suis-je juste, ma bouche me condamnera; Suis-je innocent, il me déclarera coupable.
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
21Innocent! Je le suis; mais je ne tiens pas à la vie, Je méprise mon existence.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
22Qu’importe après tout? Car, j’ose le dire, Il détruit l’innocent comme le coupable.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
23Si du moins le fléau donnait soudain la mort!… Mais il se rit des épreuves de l’innocent.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
24La terre est livrée aux mains de l’impie; Il voile la face des juges. Si ce n’est pas lui, qui est-ce donc?
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
25Mes jours sont plus rapides qu’un courrier; Ils fuient sans avoir vu le bonheur;
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
26Ils passent comme les navires de jonc, Comme l’aigle qui fond sur sa proie.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27Si je dis: Je veux oublier mes souffrances, Laisser ma tristesse, reprendre courage,
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28Je suis effrayé de toutes mes douleurs. Je sais que tu ne me tiendras pas pour innocent.
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29Je serai jugé coupable; Pourquoi me fatiguer en vain?
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30Quand je me laverais dans la neige, Quand je purifierais mes mains avec du savon,
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31Tu me plongerais dans la fange, Et mes vêtements m’auraient en horreur.
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32Il n’est pas un homme comme moi, pour que je lui réponde, Pour que nous allions ensemble en justice.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33Il n’y a pas entre nous d’arbitre, Qui pose sa main sur nous deux.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34Qu’il retire sa verge de dessus moi, Que ses terreurs ne me troublent plus;
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
35Alors je parlerai et je ne le craindrai pas. Autrement, je ne suis point à moi-même.
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.