Job 9
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Job answered,
1І відповів Йов і сказав:
2“Truly I know that it is so, but how can man be just with God?
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
3If he is pleased to contend with him, he can’t answer him one time in a thousand.
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
4God is wise in heart, and mighty in strength. Who has hardened himself against him and prospered?
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
5He removes the mountains, and they don’t know it, when he overturns them in his anger.
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
6He shakes the earth out of its place. Its pillars tremble.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
7He commands the sun and it doesn’t rise, and seals up the stars.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
8He alone stretches out the heavens, and treads on the waves of the sea.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
9He makes the Bear, Orion, and the Pleiades, and the rooms of the south.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
10He does great things past finding out; yes, marvelous things without number.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
11Behold, he goes by me, and I don’t see him. He passes on also, but I don’t perceive him.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
12Behold, he snatches away. Who can hinder him? Who will ask him, ‘What are you doing?’
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
13“God will not withdraw his anger. The helpers of Rahab stoop under him.
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
14How much less will I answer him, and choose my words to argue with him?
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
15Though I were righteous, yet I wouldn’t answer him. I would make supplication to my judge.
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
16If I had called, and he had answered me, yet I wouldn’t believe that he listened to my voice.
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
17For he breaks me with a storm, and multiplies my wounds without cause.
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
18He will not allow me to catch my breath, but fills me with bitterness.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
19If it is a matter of strength, behold, he is mighty! If of justice, ‘Who,’ says he, ‘will summon me?’
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
20Though I am righteous, my own mouth will condemn me. Though I am blameless, it will prove me perverse.
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
21I am blameless. I don’t respect myself. I despise my life.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
22“It is all the same. Therefore I say he destroys the blameless and the wicked.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
23If the scourge kills suddenly, he will mock at the trial of the innocent.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
24The earth is given into the hand of the wicked. He covers the faces of its judges. If not he, then who is it?
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
25“Now my days are swifter than a runner. They flee away. They see no good.
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
26They have passed away as the swift ships, as the eagle that swoops on the prey.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27If I say, ‘I will forget my complaint, I will put off my sad face, and cheer up,’
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28I am afraid of all my sorrows. I know that you will not hold me innocent.
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29I will be condemned. Why then do I labor in vain?
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30If I wash myself with snow, and cleanse my hands with lye,
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31yet you will plunge me in the ditch. My own clothes will abhor me.
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32For he is not a man, as I am, that I should answer him, that we should come together in judgment.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33There is no umpire between us, that might lay his hand on us both.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34Let him take his rod away from me. Let his terror not make me afraid;
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
35then I would speak, and not fear him, for I am not so in myself.
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.