Job 14
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1“Man, who is born of a woman, is of few days, and full of trouble.
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
2He grows up like a flower, and is cut down. He also flees like a shadow, and doesn’t continue.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
3Do you open your eyes on such a one, and bring me into judgment with you?
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
4Who can bring a clean thing out of an unclean? Not one.
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
5Seeing his days are determined, the number of his months is with you, and you have appointed his bounds that he can’t pass.
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
6Look away from him, that he may rest, until he accomplishes, as a hireling, his day.
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
7“For there is hope for a tree if it is cut down, that it will sprout again, that the tender branch of it will not cease.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
8Though its root grows old in the earth, and its stock dies in the ground,
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
9yet through the scent of water it will bud, and sprout boughs like a plant.
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
10But man dies, and is laid low. Yes, man gives up the spirit, and where is he?
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
11As the waters fail from the sea, and the river wastes and dries up,
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
12so man lies down and doesn’t rise. Until the heavens are no more, they will not awake, nor be roused out of their sleep.
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
13“Oh that you would hide me in Sheol, that you would keep me secret until your wrath is past, that you would appoint me a set time and remember me!
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
14If a man dies, will he live again? I would wait all the days of my warfare, until my release should come.
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
15You would call, and I would answer you. You would have a desire for the work of your hands.
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
16But now you count my steps. Don’t you watch over my sin?
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
17My disobedience is sealed up in a bag. You fasten up my iniquity.
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
18“But the mountain falling comes to nothing. The rock is removed out of its place.
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
19The waters wear the stones. The torrents of it wash away the dust of the earth. So you destroy the hope of man.
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
20You forever prevail against him, and he departs. You change his face, and send him away.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
21His sons come to honor, and he doesn’t know it. They are brought low, but he doesn’t perceive it of them.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
22But his flesh on him has pain, and his soul within him mourns.”
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.