Job 14
Reina-Valera 1909Translation
Reina-Valera 1909
Kulish and Puluj Bible (1905)
1EL HOMBRE nacido de mujer, corto de días, y harto de sinsabores:
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
2Que sale como una flor y es cortado; y huye como la sombra, y no permanece.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
3¿Y sobre éste abres tus ojos, y me traes á juicio contigo?
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
4¿Quién hará limpio de inmundo? Nadie.
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
5Ciertamente sus días están determinados, y el número de sus meses está cerca de ti: tú le pusiste términos, de los cuales no pasará.
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
6Si tú lo dejares, él dejará de ser : entre tanto deseará, como el jornalero, su día.
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
7Porque si el árbol fuere cortado, aun queda de él esperanza; retoñecerá aún, y sus renuevos no faltarán.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
8Si se envejeciere en la tierra su raíz, y su tronco fuere muerto en el polvo,
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
9Al percibir el agua reverdecerá, y hará copa como planta.
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
10Mas el hombre morirá, y será cortado; y perecerá el hombre, ¿y dónde estará él?
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
11Las aguas de la mar se fueron, y agotóse el río, secóse.
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
12Así el hombre yace, y no se tornará á levantar: hasta que no haya cielo no despertarán, ni se levantarán de su sueño.
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
13¡Oh quién me diera que me escondieses en el sepulcro, que me encubrieras hasta apaciguarse tu ira, que me pusieses plazo, y de mí te acordaras!
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
14Si el hombre muriere, ¿ volverá á vivir? Todos los días de mi edad esperaré, hasta que venga mi mutación.
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
15Aficionado á la obra de tus manos, llamarás, y yo te responderé.
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
16Pues ahora me cuentas los pasos, y no das tregua á mi pecado.
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
17Tienes sellada en saco mi prevaricación, y coacervas mi iniquidad.
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
18Y ciertamente el monte que cae se deshace, y las peñas son traspasadas de su lugar;
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
19Las piedras son desgastadas con el agua impetuosa, que se lleva el polvo de la tierra: de tal manera haces tú perecer la esperanza del hombre.
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
20Para siempre serás más fuerte que él, y él se va; demudarás su rostro, y enviaráslo.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
21Sus hijos serán honrados, y él no lo sabrá; ó serán humillados, y no entenderá de ellos.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
22Mas su carne sobre él se dolerá, y entristecerse ha en él su alma.
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.