Job 17

Reina-Valera 1909

Kulish and Puluj Bible (1905)

1MI ALIENTO está corrompido, acórtanse mis días, y me está aparejado el sepulcro.

1Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.

2No hay conmigo sino escarnecedores, en cuya acrimonia se detienen mis ojos.

2Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.

3Pon ahora, dame fianza para litigar contigo: ¿quién tocará ahora mi mano?

3О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?

4Porque á éstos has tú escondido su corazón de inteligencia: por tanto, no los ensalzarás.

4Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.

5El que denuncia lisonjas á sus prójimos, los ojos de sus hijos desfallezcan.

5Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.

6El me ha puesto por parábola de pueblos, y delante de ellos he sido como tamboril.

6Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.

7Y mis ojos se oscurecieron de desabrimiento, y mis pensamientos todos son como sombra.

7Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.

8Los rectos se maravillarán de esto, y el inocente se levantará contra el hipócrita.

8Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.

9No obstante, proseguirá el justo su camino, y el limpio de manos aumentará la fuerza.

9І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.

10Mas volved todos vosotros, y venid ahora, que no hallaré entre vosotros sabio.

10Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.

11Pasáronse mis días, fueron arrancados mis pensamientos, los designios de mi corazón.

11Днї мої вже уплили, думи мої — думи дорогі серцю — вони розбиті.

12Pusieron la noche por día, y la luz se acorta delante de las tinieblas.

12Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.

13Si yo espero, el sepulcro es mi casa: haré mi cama en las tinieblas.

13Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;

14A la huesa tengo dicho: Mi padre eres tú; á los gusanos: Mi madre y mi hermana.

14Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.

15¿Dónde pues estará ahora mi esperanza? y mi esperanza ¿quién la verá?

15Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?

16A los rincones de la huesa descenderán, y juntamente descansarán en el polvo.

16У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.