Job 17

King James Version with Apocrypha

Kulish and Puluj Bible (1905)

1My breath is corrupt, my days are extinct, the graves are ready for me.

1Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.

2Are there not mockers with me? and doth not mine eye continue in their provocation?

2Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.

3Lay down now, put me in a surety with thee; who is he that will strike hands with me?

3О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?

4For thou hast hid their heart from understanding: therefore shalt thou not exalt them .

4Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.

5He that speaketh flattery to his friends, even the eyes of his children shall fail.

5Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.

6He hath made me also a byword of the people; and aforetime I was as a tabret.

6Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.

7Mine eye also is dim by reason of sorrow, and all my members are as a shadow.

7Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.

8Upright men shall be astonied at this, and the innocent shall stir up himself against the hypocrite.

8Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.

9The righteous also shall hold on his way, and he that hath clean hands shall be stronger and stronger.

9І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.

10But as for you all, do ye return, and come now: for I cannot find one wise man among you.

10Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.

11My days are past, my purposes are broken off, even the thoughts of my heart.

11Днї мої вже уплили, думи мої — думи дорогі серцю — вони розбиті.

12They change the night into day: the light is short because of darkness.

12Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.

13If I wait, the grave is mine house: I have made my bed in the darkness.

13Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;

14I have said to corruption, Thou art my father: to the worm, Thou art my mother, and my sister.

14Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.

15And where is now my hope? as for my hope, who shall see it?

15Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?

16They shall go down to the bars of the pit, when our rest together is in the dust.

16У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.