Job 17

Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)

Kulish and Puluj Bible (1905)

1My spirit shall be wasted, my days shall be shortened, and only the grave remaineth for me.

1Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.

2I have not sinned, and my eye abideth in bitterness.

2Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.

3Deliver me O Lord, and set me beside thee, and let any man’s hand fight against me.

3О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?

4Thou hast set their heart far from understanding, therefore they shall not be exalted.

4Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.

5He promiseth a prey to his companions, and the eyes of his children shall fail.

5Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.

6He hath made me as it were a byword of the people, and I am an example before them.

6Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.

7My eye is dim through indignation, and my limbs are brought as it were to nothing.

7Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.

8The just shall be astonished at this, and the innocent shall be raised up against the hypocrite.

8Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.

9And the just man shall hold on his way, and he that hath clean hands shall be stronger and stronger.

9І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.

10Wherefore be you all converted, and come, and I shall not find among you any wise man.

10Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.

11My days have passed away, my thoughts are dissipated, tormenting my heart.

11Днї мої вже уплили, думи мої — думи дорогі серцю — вони розбиті.

12They have turned night into day, and after darkness I hope for light again.

12Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.

13If I wait hell is my house, and I have made my bed in darkness.

13Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;

14If I have said to rottenness: Thou art my father; to worms, my mother and my sister.

14Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.

15Where is now then my expectation, and who considereth my patience?

15Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?

16All that I have shall go down into the deepest pit: thinkest thou that there at least I shall have rest?

16У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.