Job 11
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Sophar the Naamathite answered, and said:
1І промовив Зофар із Нааму й сказав:
2Shall not he that speaketh much, hear also? or shall a man full of talk be justified?
2Чи вже ж на безлїч слів не треба давати одвіту? Чи вже ж говорун мусить бути праведний?
3Shall men hold their peace to thee only? and when thou hast mocked others, shall no man confute thee?
3Нїби твоє пусте базїканнє заставить людей мовчати, щоб ти на глум підіймав, а не було кому тебе пристидати?
4For thou hast said: My word is pure, and I am clean in thy sight.
4Ти говорив: Я суджу право, й чист я в тебе перед очима.
5And I wish that God would speak with thee, and would open his lips to thee,
5А коли б так Бог схотїв промовити, й отворив уста свої до тебе,
6That he might shew thee the secrets of wisdom, and that his law is manifold, and thou mightest understand that he exacteth much less of thee, than thy iniquity deserveth.
6Та показав тобі тайни премудростї, й що тобі вдвоє більше належало б терпіти! Тим то знай, що Бог дещо з проступків твоїх подав у непамять.
7Peradventure thou wilt comprehend the steps of God, and wilt find out the Almighty perfectly?
7Чи то ж ти зможеш умом ізбагнути Бога? Чи зможеш Вседержителя (путь) до конця прослїдити?
8He is higher than heaven, and what wilt thou do? he is deeper than hell, and how wilt thou know?
8Та ж він висший небес, — що ж ти вдїяти зможеш? глибше він всїх безодень, — що можеш зрозуміти?
9The measure of him is longer than the earth, and broader than the sea.
9Міра його довша нїж земля, ширша над моря.
10If he shall overturn all things, or shall press them together, who shall contradict him?
10Вхопить кого й закує в окови та поставить на суд, хто відверне його?
11For he knoweth the vanity of men, and when he seeth iniquity, doth he not consider it?
11Бо він знає людей лицемірних, і бачить проступок, — та й чи ж не зверне на його уваги?
12A vain man is lifted up into pride, and thinketh himself born free like a wild ass’s colt.
12Та пустоголовий чоловік мудрує, хоч людина родиться так, як осля дике.
13Rut thou hast hardened thy heart, and hast spread thy hands to him.
13Але коли ти очистиш серце твоє й простягнеш ід йому руки твої,
14If thou wilt put away from thee the iniquity that is in thy hand, and lot not injustice remain in thy tabernacle:
14І коли нечисть на руцї в тебе, а ти відкинеш її, й не дозволиш, щоб проступок пробував у шатрі твойму,
15Then mayst thou lift up thy face without spot, and thou shalt be steadfast, and shalt not fear.
15Тодї піднімеш (сьміло) незамаргане лице твоє, й стояти меш твердо й не будеш боятись.
16Thou shalt also forget misery, and remember it only as waters that are passed away.
16І тодї забудеш біду, й хиба, як про воду, що протекла, згадувати меш про неї.
17And brightness like that of the noonday, shall arise to thee at evening: and when thou shalt think thyself consumed, thou shalt rise as the day star.
17І яснїйше, анїж південь, попливе життє твоє, й прояснїєш, мов ранок.
18And thou shalt have confidence, hope being set before thee, and being buried thou shalt sleep secure.
18Певність у тебе тодї із надїєю буде; ти захищен, і можеш безпечно почивати.
19Thou shalt rest, and there shall be none to make thee afraid: and many shall entreat thy face.
19Будеш лежати собі, й не буде нїкого, хто б тебе страшив, і многі стануть запобігати (ласки) у тебе.
20But the eyes of the wicked shall decay, and the way to escape shall fail them, and their hope the abomination of the soul.
20Очі ж ледачих (від плачу) потемнїють, і охорона їх пропаде, й надїя їх зникне.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.