Job 29
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Job also added, taking up his parable, and said:
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2Who will grant me, that I might be according to the months past, according to the days in which God kept me?
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3When his lamp shined over my head, and I walked by his light in darkness?
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4As I was in the days of my youth, when God was secretly in my tabernacle?
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5When the Almighty was with me: and my servants round about me?
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6When I washed my feet with butter, and the rock poured me out rivers of oil?
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7When I went out to the gate of the city, and in the street they prepared me a chair?
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8The young men saw me, and hid themselves: and the old men rose up and stood.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9The princes ceased to speak, and laid the finger on their mouth.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10The rulers held their peace, and their tongue cleaved to their throat.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11The ear that heard me blessed me, and the eye that saw me gave witness to me:
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12Because I had delivered the poor man that cried out; and the fatherless that had no helper.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13The blessing of him that was ready to perish came upon me, and I comforted the heart of the widow.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14I was clad with justice: and I clothed myself with my judgment, as with a robe and a diadem.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15I was an eye to the blind, and a foot to the lame.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16I was the father of the poor: and the cause which I knew not, I searched out most diligently.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17I broke the jaws of the wicked man, and out of his teeth I took away the prey.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18And I said: I shall die in my nest, and as a palm tree shall multiply my days.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19My root is opened beside the waters, and dew shall continue in my harvest.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20My glory shall always be renewed, and my bow in my hand shall be repaired.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21They that heard me, waited for my sentence, and being attentive held their peace at my counsel.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22To my words they durst add nothing, and my speech dropped upon them.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23They waited for me as for rain, and they opened their mouth as for a latter shower.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24If at any time I laughed on them, they believed not, and the light of my countenance fell not on earth.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25If I had a mind to go to them, I sat first, and when I sat as a king, with his army standing about him, yet I was a comforter of them that mourned.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.