约伯记 29
Chinese Union Version, punctuated (Simplified)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1约伯 又接着说：
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2惟愿我 的景况 如从前的月份， 如 神保守我的日子。
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3那时他的灯照在我头上； 我借他的光行过黑暗。
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4我愿如壮年的时候： 那时我在帐棚中， 神待我有密友之情；
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5全能者仍与我同在； 我的儿女都环绕我。
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6奶多可洗我的脚； 磐石为我出油成河。
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7我出到城门， 在街上设立座位；
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8少年人见我而回避， 老年人也起身站立；
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9王子都停止说话， 用手捂口；
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10首领静默无声， 舌头贴住上膛。
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11耳朵听我的，就称我有福； 眼睛看我的，便称赞我；
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12因我拯救哀求的困苦人 和无人帮助的孤儿。
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13将要灭亡的为我祝福； 我也使寡妇心中欢乐。
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14我以公义为衣服， 以公平为外袍和冠冕。
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15我为瞎子的眼， 瘸子的脚。
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16我为穷乏人的父； 素不认识的人，我查明他的案件。
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17我打破不义之人的牙床， 从他牙齿中夺了所抢的。
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18我便说：我必死在家中， 必增添我的日子，多如尘沙。
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19我的根长到水边； 露水终夜沾在我的枝上。
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20我的荣耀在身上增新； 我的弓在手中日强。
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21人听见我而仰望， 静默等候我的指教。
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22我说话之后，他们就不再说； 我的言语 像雨露 滴在他们身上。
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23他们仰望我如仰望雨， 又张开口如切慕春雨。
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24他们不敢自信，我就向他们含笑； 他们不使我脸上的光改变。
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25我为他们选择道路，又坐首位； 我如君王在军队中居住， 又如吊丧的安慰伤心的人。
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.