Jób 29
Kralice Bible (1613)Translation
Kralice Bible (1613)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ještě dále Job vedl řeč svou, a řekl:
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2Ó bych byl jako za časů předešlých, za dnů, v nichž mne Bůh zachovával,
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3Dokudž svítil svící svou nad hlavou mou, při jehož světle chodíval jsem v temnostech,
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4Tak jako jsem byl za dnů mladosti své, dokudž přívětivost Boží byla v stanu mém,
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5Dokudž ještě Všemohoucí byl se mnou, a všudy vůkol mne dítky mé,
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6Když šlepěje mé máslem oplývaly, a skála vylévala mi prameny oleje,
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7Když jsem vycházel k bráně skrze město, a na ulici strojíval sobě stolici svou.
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8Jakž mne spatřovali mládenci, skrývali se, starci pak povstávali a stáli.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9Knížata choulili se v řečech, anobrž ruku kladli na ústa svá.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10Hlas vývod se tratil, a jazyk jejich lnul k dásním jejich.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11Nebo ucho slyše, blahoslavilo mne, a oko vida, posvědčovalo mi,
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12Že vysvobozuji chudého volajícího, a sirotka, i toho, kterýž nemá spomocníka.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13Požehnání hynoucího přicházelo na mne, a srdce vdovy k plésání jsem vzbuzoval.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14V spravedlnost jsem se obláčel, a ona ozdobovala mne; jako plášť a koruna byl soud můj.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15Místo očí býval jsem slepému, a místo noh kulhavému.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16Byl jsem otcem nuzných, a na při, jíž jsem nebyl povědom, vyptával jsem se.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17A tak vylamoval jsem třenovní zuby nešlechetníka, a z zubů jeho vyrážel jsem loupež.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18A protož jsem říkal: V hnízdě svém umru, a jako písek rozmnožím dny.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19Kořen můj rozloží se při vodách, a rosa nocovati bude na ratolestech mých.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20Sláva má mladnouti bude při mně, a lučiště mé v ruce mé obnovovati se.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21Poslouchajíce, čekali na mne, a přestávali na radě mé.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22Po slovu mém nic neměnili, tak na ně dštila řeč má.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23Nebo očekávali mne jako deště, a ústa svá otvírali jako k přívalu žádostivému.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24Žertoval-li jsem s nimi, nevěřili; pročež u vážnosti mne míti neoblevovali.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25Přišel-li jsem kdy k nim, sedal jsem na předním místě, a tak bydlil jsem jako král v vojště, když smutných potěšuje.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.