Jób 6
Kralice Bible (1613)Translation
Kralice Bible (1613)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Odpovídaje pak Job, řekl:
1І відказав Йов і промовив:
2Ó kdyby pilně zváženo bylo hořekování mé, a bída má na váze aby spolu vyzdvižena byla.
2О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3Jistě že by se nad písek mořský těžší ukázala, pročež mi se i slov nedostává.
3Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4Nebo střely Všemohoucího vězí ve mně, jejichž jed vysušil ducha mého, a hrůzy Boží bojují proti mně.
4Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5Zdaliž řve divoký osel nad mladistvou travou? Řve-liž vůl nad picí svou?
5Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6Zdaliž jedí to, což neslaného jest, bez soli? Jest-liž chut v věci slzké?
6Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7Ach, kterýchž se ostýchala dotknouti duše má, ty jsou již bolesti těla mého.
7(тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8Ó by se naplnila žádost má, a aby to, čehož očekávám, dal Bůh,
8О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9Totiž, aby se líbilo Bohu setříti mne, vztáhnouti ruku svou, a zahladiti mne.
9О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10Neboť mám ještě, čím bych se potěšoval, (ačkoli hořím bolestí, aniž mne Bůh co lituje), že jsem netajil řečí Nejsvětějšího.
10Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
11Nebo jaká jest síla má, abych potrvati mohl? Aneb jaký konec můj, abych prodlel života svého?
11Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12Zdali síla má jest síla kamenná? Zdali tělo mé ocelivé?
12Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13Zdaliž pak obrany mé není při mně? Aneb zdravý soud vzdálen jest ode mne,
13Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14Proti tomu, jehož lítostivost k bližnímu mizí, a kterýž bázeň Všemohoucího opustil?
14До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15Bratří moji zmýlili mne jako potok, pominuli jako prudcí potokové,
15Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16Kteříž kalní bývají od ledu, a v nichž se kryje sníh.
16Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17V čas horka vysychají; když sucho bývá, mizejí z místa svého.
17Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
18Sem i tam roztěkají se od toku svého obecného, v nic se obracejí a hynou.
18Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19To vidouce houfové jdoucích z Tema, zástupové Sabejských, jenž naději měli v nich,
19Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20Zastyděli se, že v nich doufali; nebo přišedše až k nim, oklamáni jsou.
20Та стають заведені в надїї своїй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21Tak zajisté i vy byvše, nejste; vidouce potření mé, děsíte se.
21Так і ви тепер — нїчо: побачили страшне та й полякались.
22Zdali jsem řekl: Přineste mi, aneb z zboží svého udělte darů pro mne?
22Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23Aneb: Vysvoboďte mne z ruky nepřítele, a z ruky násilníků vykupte mne?
23І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24Poučte mne, a budu mlčeti, a v čem bych bloudil, poslužte mi k srozumění.
24Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25Ó jak jsou pronikavé řeči upřímé! Ale co vzdělá obviňování vaše?
25Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26Zdali jen z slov mne viniti myslíte, a převívati řeči choulostivého?
26Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27Také i na sirotka se obořujete, anobrž jámu kopáte příteli svému.
27Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28A protož nyní chtějtež popatřiti na mne, a suďte, klamám-liť před oblíčejem vaším.
28Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29Napravte se, prosím, nechť není nepravostí; napravte se, pravím, a tak poznáte, žeť jest spravedlnost v té řeči mé.
29Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, — правда у мене!
30A jest-li na jazyku mém nepravost, neměl-liž bych, čitedlen býti bíd?
30Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.