Hiob 6
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Hiob antwortete und sprach:
1І відказав Йов і промовив:
2Wenn man doch meinen Unmut wöge und mein Leiden zugleich in die Waage legte!
2О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3Denn nun ist es schwerer als Sand am Meer; darum gehen meine Worte irre.
3Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4Denn die Pfeile des Allmächtigen stecken in mir: derselben Gift muß mein Geist trinken, und die Schrecknisse Gottes sind auf mich gerichtet.
4Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5Das Wild schreit nicht, wenn es Gras hat; der Ochse blökt nicht, wenn er sein Futter hat.
5Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6Kann man auch essen, was ungesalzen ist? Oder wer mag kosten das Weiße um den Dotter?
6Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7Was meine Seele widerte anzurühren, das ist meine Speise, mir zum Ekel.
7(тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8O, daß meine Bitte geschähe und Gott gäbe mir, was ich hoffe!
8О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9Daß Gott anfinge und zerschlüge mich und ließe seine Hand gehen und zerscheiterte mich!
9О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10So hätte ich nun Trost, und wollte bitten in meiner Krankheit, daß er nur nicht schonte, habe ich doch nicht verleugnet die Reden des Heiligen.
10Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
11Was ist meine Kraft, daß ich möge beharren? und welches ist mein Ende, daß meine Seele geduldig sein sollte?
11Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12Ist doch meine Kraft nicht steinern und mein Fleisch nicht ehern.
12Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13Habe ich doch nirgend Hilfe, und mein Vermögen ist dahin.
13Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14Wer Barmherzigkeit seinem Nächsten verweigert, der verläßt des Allmächtigen Furcht.
14До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15Meine Brüder trügen wie ein Bach, wie Wasserströme, die vergehen,
15Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16die trübe sind vom Eis, in die der Schnee sich birgt:
16Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17zur Zeit, wenn sie die Hitze drückt, versiegen sie; wenn es heiß wird, vergehen sie von ihrer Stätte.
17Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
18Die Reisezüge gehen ab vom Wege, sie treten aufs Ungebahnte und kommen um;
18Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19die Reisezüge von Thema blicken ihnen nach, die Karawanen von Saba hofften auf sie:
19Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20aber sie wurden zu Schanden über ihrer Hoffnung und mußten sich schämen, als sie dahin kamen.
20Та стають заведені в надїї своїй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21So seid ihr jetzt ein Nichts geworden, und weil ihr Jammer sehet, fürchtet ihr euch.
21Так і ви тепер — нїчо: побачили страшне та й полякались.
22Habe ich auch gesagt: Bringet her von eurem Vermögen und schenkt mir
22Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23und errettet mich aus der Hand des Feindes und erlöst mich von der Hand der Gewalttätigen?
23І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24Lehret mich, so will ich schweigen; und was ich nicht weiß, darin unterweist mich.
24Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25Warum tadelt ihr rechte Rede? Wer ist unter euch, der sie strafen könnte?
25Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26Gedenket ihr, Worte zu strafen? Aber eines Verzweifelten Rede ist für den Wind.
26Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27Ihr fielet wohl über einen armen Waisen her und grübet eurem Nachbarn Gruben.
27Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28Doch weil ihr habt angehoben, sehet auf mich, ob ich vor euch mit Lügen bestehen werde.
28Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29Antwortet, was recht ist; meine Antwort wird noch recht bleiben.
29Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, — правда у мене!
30Ist denn auf meiner Zunge Unrecht, oder sollte mein Gaumen Böses nicht merken?
30Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.