Hiob 21
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Hiob antwortete und sprach:
1І відказав Йов і промовив:
2Hört doch meiner Rede zu und laßt mir das anstatt eurer Tröstungen sein!
2Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
3Vertragt mich, daß ich auch rede, und spottet darnach mein!
3Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
4Handle ich denn mit einem Menschen? oder warum sollte ich ungeduldig sein?
4Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
5Kehrt euch her zu mir; ihr werdet erstarren und die Hand auf den Mund legen müssen.
5Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
6Wenn ich daran denke, so erschrecke ich, und Zittern kommt mein Fleisch an.
6Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
7Warum leben denn die Gottlosen, werden alt und nehmen zu an Gütern?
7Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
8Ihr Same ist sicher um sie her, und ihre Nachkömmlinge sind bei ihnen.
8Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
9Ihr Haus hat Frieden vor der Furcht, und Gottes Rute ist nicht über ihnen.
9Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
10Seinen Stier läßt man zu, und es mißrät ihm nicht; seine Kuh kalbt und ist nicht unfruchtbar.
10Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11Ihre jungen Kinder lassen sie ausgehen wie eine Herde, und ihre Knaben hüpfen.
11Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12Sie jauchzen mit Pauken und Harfen und sind fröhlich mit Flöten.
12Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13Sie werden alt bei guten Tagen und erschrecken kaum einen Augenblick vor dem Tode,
13Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14die doch sagen zu Gott: “Hebe dich von uns, wir wollen von deinen Wegen nicht wissen!
14А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15Wer ist der Allmächtige, daß wir ihm dienen sollten? oder was sind wir gebessert, so wir ihn anrufen?”
15Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16“Aber siehe, ihr Glück steht nicht in ihren Händen; darum soll der Gottlosen Sinn ferne von mir sein.”
16Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17Wie oft geschieht's denn, daß die Leuchte der Gottlosen verlischt und ihr Unglück über sie kommt? daß er Herzeleid über sie austeilt in seinem Zorn?
17Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18daß sie werden wie Stoppeln vor dem Winde und wie Spreu, die der Sturmwind wegführt?
18Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19“Gott spart desselben Unglück auf seine Kinder”. Er vergelte es ihm selbst, daß er's innewerde.
19(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20Seine Augen mögen sein Verderben sehen, und vom Grimm des Allmächtigen möge er trinken.
20Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21Denn was ist ihm gelegen an seinem Hause nach ihm, wenn die Zahl seiner Monden ihm zugeteilt ist?
21Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22Wer will Gott lehren, der auch die Hohen richtet?
22Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23Dieser stirbt frisch und gesund in allem Reichtum und voller Genüge,
23Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24sein Melkfaß ist voll Milch, und seine Gebeine werden gemästet mit Mark;
24Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25jener aber stirbt mit betrübter Seele und hat nie mit Freuden gegessen;
25Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26und liegen gleich miteinander in der Erde, und Würmer decken sie zu.
26А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27Siehe, ich kenne eure Gedanken wohl und euer frevles Vornehmen gegen mich.
27Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28Denn ihr sprecht: “Wo ist das Haus des Fürsten? und wo ist die Hütte, da die Gottlosen wohnten?”
28Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29Habt ihr denn die Wanderer nicht befragt und nicht gemerkt ihre Zeugnisse?
29Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
30Denn der Böse wird erhalten am Tage des Verderbens, und am Tage des Grimms bleibt er.
30Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
31Wer will ihm ins Angesicht sagen, was er verdient? wer will ihm vergelten, was er tut?
31Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
32Und er wird zu Grabe geleitet und hält Wache auf seinem Hügel.
32Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
33Süß sind ihm die Schollen des Tales, und alle Menschen ziehen ihm nach; und derer, die ihm vorangegangen sind, ist keine Zahl.
33Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
34Wie tröstet ihr mich so vergeblich, und eure Antworten finden sich unrecht!
no verse 34 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.