Hiob 34
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Und es hob an Elihu und sprach:
1І говорив Еліуй дальше й казав:
2Hört, ihr Weisen, meine Rede, und ihr Verständigen, merkt auf mich!
2Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!
3Denn das Ohr prüft die Rede, und der Mund schmeckt die Speise.
3Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.
4Laßt uns ein Urteil finden, daß wir erkennen unter uns, was gut sei.
4Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.
5Denn Hiob hat gesagt: “Ich bin gerecht, und Gott weigert mir mein Recht;
5Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.
6ich muß lügen, ob ich wohl recht habe, und bin gequält von meinen Pfeilen, ob ich wohl nichts verschuldet habe.”
6Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана — незаслужена.
7Wer ist ein solcher Hiob, der da Spötterei trinkt wie Wasser
7Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,
8und auf dem Wege geht mit den Übeltätern und wandelt mit gottlosen Leuten?
8Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?
9Denn er hat gesagt: “Wenn jemand schon fromm ist, so gilt er doch nichts bei Gott.”
9Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.
10Darum hört mir zu, ihr weisen Leute: Es sei ferne, daß Gott sollte gottlos handeln und der Allmächtige ungerecht;
10Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя — несправедливого суду,
11sondern er vergilt dem Menschen, darnach er verdient hat, und trifft einen jeglichen nach seinem Tun.
11Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.
12Ohne zweifel, Gott verdammt niemand mit Unrecht, und der Allmächtige beugt das Recht nicht.
12Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.
13Wer hat, was auf Erden ist, verordnet, und wer hat den ganzen Erdboden gesetzt?
13Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?
14So er nun an sich dächte, seinen Geist und Odem an sich zöge,
14Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, —
15so würde alles Fleisch miteinander vergehen, und der Mensch würde wieder zu Staub werden.
15Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.
16Hast du nun Verstand, so höre das und merke auf die Stimme meiner Reden.
16От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.
17Kann auch, der das Recht haßt regieren? Oder willst du den, der gerecht und mächtig ist, verdammen?
17Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?
18Sollte einer zum König sagen: “Du heilloser Mann!” und zu den Fürsten: “Ihr Gottlosen!”?
18Хиба можна сказати цареві: ти — безбожник, а князям: ви — беззаконники?
19Und er sieht nicht an die Person der Fürsten und kennt den Herrlichen nicht mehr als den Armen; denn sie sind alle seiner Hände Werk.
19Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони — дїло рук його.
20Plötzlich müssen die Leute sterben und zu Mitternacht erschrecken und vergehen; die Mächtigen werden weggenommen nicht durch Menschenhand.
20Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.
21Denn seine Augen sehen auf eines jeglichen Wege, und er schaut alle ihre Gänge.
21Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.
22Es ist keine Finsternis noch Dunkel, daß sich da möchten verbergen die Übeltäter.
22Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.
23Denn er darf auf den Menschen nicht erst lange achten, daß er vor Gott ins Gericht komme.
23Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.
24Er bringt die Stolzen um, ohne erst zu forschen, und stellt andere an ihre Statt:
24Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,
25darum daß er kennt ihre Werke und kehrt sie um des Nachts, daß sie zerschlagen werden.
25Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,
26Er straft sie ab wie die Gottlosen an einem Ort, da man es sieht:
26Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.
27darum daß sie von ihm weggewichen sind und verstanden seiner Wege keinen,
27За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,
28daß das Schreien der Armen mußte vor ihn kommen und er das Schreien der Elenden hörte.
28Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.
29Wenn er Frieden gibt, wer will verdammen? und wenn er das Antlitz verbirgt, wer will ihn schauen unter den Völkern und Leuten allzumal?
29Як упокій він дарує, — хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? — все одно, чи народ, чи один чоловік,
30Denn er läßt nicht über sie regieren einen Heuchler, das Volk zu drängen.
30Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.
31Denn zu Gott muß man sagen: “Ich habe gebüßt, ich will nicht übel tun.
31От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, — більш не буду грішити;
32Habe ich's nicht getroffen, so lehre du mich's besser; habe ich Unrecht gehandelt, ich will's nicht mehr tun.”
32А чого я не розумію, — ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.
33Soll er nach deinem Sinn vergelten? Denn du verwirfst alles; du hast zu wählen, und nicht ich. Weißt du nun was, so sage an.
33Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.
34Verständige Leute werden zu mir sagen und ein weiser Mann, der mir zuhört:
34Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:
35“Hiob redet mit Unverstand, und seine Worte sind nicht klug.”
35Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.
36O, daß Hiob versucht würde bis ans Ende! darum daß er sich zu ungerechten Leuten kehrt.
36Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.
37Denn er hat über seine Sünde noch gelästert; er treibt Spott unter uns und macht seiner Reden viel wider Gott.
37Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.