Hiob 16
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Hiob antwortete und sprach:
1І відповів Йов і сказав:
2Ich habe solches oft gehört. Ihr seid allzumal leidige Tröster!
2Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!
3Wollen die leeren Worte kein Ende haben? Oder was macht dich so frech, also zu reden?
3Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?
4Ich könnte auch wohl reden wie ihr. Wäre eure Seele an meiner Statt, so wollte ich auch Worte gegen euch zusammenbringen und mein Haupt also über euch schütteln.
4Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;
5Ich wollte euch stärken mit dem Munde und mit meinen Lippen trösten.
5Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.
6Aber wenn ich schon rede, so schont mein der Schmerz nicht; lasse ich's anstehen so geht er nicht von mir.
6Та чи я говорю, — не втихає мій смуток; чи перестаю, — він не покидає мене.
7Nun aber macht er mich müde und verstört alles, was ich bin.
7Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.
8Er hat mich runzlig gemacht, das zeugt wider mich; und mein Elend steht gegen mich auf und verklagt mich ins Angesicht.
8Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.
9Sein Grimm zerreißt, und der mir gram ist, beißt die Zähne über mich zusammen; mein Widersacher funkelt mit seinen Augen auf mich.
9Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.
10Sie haben ihren Mund aufgesperrt gegen mich und haben mich schmählich auf meine Backen geschlagen; sie haben ihren Mut miteinander an mir gekühlt.
10Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.
11Gott hat mich übergeben dem Ungerechten und hat mich in der Gottlosen Hände kommen lassen.
11Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.
12Ich war in Frieden, aber er hat mich zunichte gemacht; er hat mich beim Hals genommen und zerstoßen und hat mich zum Ziel aufgerichtet.
12Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.
13Er hat mich umgeben mit seinen Schützen; er hat meine Nieren gespalten und nicht verschont; er hat meine Galle auf die Erde geschüttet.
13Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;
14Er hat mir eine Wunde über die andere gemacht; er ist an mich gelaufen wie ein Gewaltiger.
14Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велитень-воїн.
15Ich habe einen Sack um meine Haut genäht und habe mein Horn in den Staub gelegt.
15Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.
16Mein Antlitz ist geschwollen von Weinen, und meine Augenlider sind verdunkelt,
16Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, —
17wiewohl kein Frevel in meiner Hand ist und mein Gebet ist rein.
17Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.
18Ach Erde, bedecke mein Blut nicht! und mein Geschrei finde keine Ruhestätte!
18Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!
19Auch siehe da, meine Zeuge ist mein Himmel; und der mich kennt, ist in der Höhe.
19Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.
20Meine Freunde sind meine Spötter; aber mein Auge tränt zu Gott,
20Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.
21daß er entscheiden möge zwischen dem Mann und Gott, zwischen dem Menschenkind und seinem Freunde.
21О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!
22Denn die bestimmten Jahre sind gekommen, und ich gehe hin des Weges, den ich nicht wiederkommen werde.
22Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.