Йов 16
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Йов а луат кувынтул ши а зис:
1І відповів Йов і сказав:
2„Астфел де лукрурь ам аузит еу дес; вой тоць сунтець ниште мынгыеторь супэрэчошь.
2Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!
3Кынд се вор сфырши ачесте ворбе ын вынт? Ши пентру че атыта супэраре ын рэспунсуриле тале?
3Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?
4Ка вой аш ворби еу де аць фи ын локул меу? В-аш коплеши ку ворбе, аш да дин кап ла вой?
4Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;
5В-аш мынгыя ку гура ши аш мишка дин бузе ка сэ вэ ушурез дуреря?
5Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.
6Дакэ ворбеск, дуреря ну ми с-алинэ, яр дакэ так, ку че се микшорязэ?
6Та чи я говорю, — не втихає мій смуток; чи перестаю, — він не покидає мене.
7Дар акум, вай! Ел м-а сторс де путерь… Мь-ай пустиит тоатэ каса!
7Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.
8М-ай апукат ка пе ун виноват – довадэ слэбичуня мя, каре се ридикэ ши мэ ынвинуеште ын фацэ.
8Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.
9Мэ сфышие ши мэ урмэреште ын мыния Луй, скрышнеште дин динць ымпотрива мя, мэ ловеште ши мэ стрэпунӂе ку привиря Луй.
9Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.
10Ей дескид гура сэ мэ мэнынче, мэ окэрэск ши мэ бат песте ображь, се ынвершунязэ ку тоций дупэ мине.
10Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.
11Думнезеу мэ ласэ ла бунул плак ал челор нелеӂюиць ши мэ арункэ ын мыниле челор рэй.
11Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.
12Ерам лиништит ши м-а скутурат, м-а апукат де чафэ ши м-а здробит, а трас асупра мя ка ынтр-о цинтэ.
12Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.
13Сэӂециле Луй мэ ынконжоарэ дин тоате пэрциле. Ел Ымь стрэпунӂе рэрункий фэрэ милэ, ымь варсэ феря пе пэмынт,
13Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;
14мэ фрынӂе букэць, букэць, Се арункэ асупра мя ка ун рэзбойник.
14Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велитень-воїн.
15Мь-ам кусут ун сак пе пеле ши мь-ам прэвэлит капул ын цэрынэ.
15Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.
16Плынсул мь-а ынрошит фаца ши умбра морций есте пе плеоапеле меле.
16Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, —
17Тотушь н-ам фэкут ничо нелеӂюире ши ругэчуня мя тотдяуна а фост куратэ.
17Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.
18Пэмынтуле, ну-мь акопери сынӂеле, ши ваетеле меле сэ н-айбэ марӂине!
18Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!
19Кяр акум Марторул меу есте ын чер, Апэрэторул меу есте ын локуриле ыналте.
19Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.
20Приетений мей рыд де мине, дар еу мэ рог луй Думнезеу, ку лакримь,
20Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.
21сэ факэ дрептате омулуй ынаинтя луй Думнезеу ши фиулуй омулуй ымпотрива приетенилор луй.
21О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!
22Кэч нумэрул анилор мей се апропие де сфыршит ши мэ вой дуче пе о кэраре де унде ну мэ вой май ынтоарче.
22Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.