Йов 27
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Йов а луат дин ноу кувынтул, а ворбит ын пилде ши а зис:
1І повів Йов дальш мудру мову свою й говорив:
2„Виу есте Думнезеу, каре ну-мь дэ дрептате! Виу есте Чел Атотпутерник, каре ымь амэрэште вяца,
2Вірно, як жив Бог, (хоч і не дав менї суду), і Вседержитель, (хоч і огірчив мою душу),
3кэ, атыта време кыт вой авя суфлет ши суфларя луй Думнезеу ва фи ын нэриле меле,
3Що, покіль я ще дишу, й дух його в ніздрах моїх,
4бузеле меле ну вор рости нимик недрепт, лимба мя ну ва спуне нимик неадевэрат.
4Не скажуть уста мої неправди, й льжи мій язик не промовить.
5Департе де мине гындул сэ вэ дау дрептате! Пынэ ла чя дин урмэ суфларе ымь вой апэра невиновэция.
5Далеко се від мене, щоб я вас непохибними вважав; нї! поки тху мого, я праведностї моєї не зречуся.
6Цин сэ-мь скот дрептатя ши ну вой слэби; инима ну мэ мустрэ пентру ничуна дин зилеле меле.
6Твердо при правдї стояв я й не попущусь її; совість моя не докорить менї по весь вік мій.
7Врэжмашул меу сэ фие ка чел рэу ши потривникул меу, ка чел нелеӂюит!
7Ворог мій буде менї, як безбожник, а той, що встає проти мене, як беззаконник.
8Че нэдежде-й май рэмыне челуй нелеӂюит кынд ый тае Думнезеу фирул веций, кынд ый я суфлетул?
8Бо й яку може мати надїю лицемірний, коли візме, коли вирве йому Бог душу його?
9Ый аскултэ Думнезеу стригэтеле кынд вине стрымтораря песте ел?
9Чи ж вислухає Бог клик його, коли прийде на його нужда?
10Есте Чел Атотпутерник десфэтаря луй? Ыналцэ ел ын тот тимпул ругэчунь луй Думнезеу?
10Чи Вседержитель буде відрадою йому, чи можна буде йому призивати його кожного часу?
11Вэ вой ынвэца кэиле луй Думнезеу, ну вэ вой аскунде плануриле Челуй Атотпутерник.
11Виявлю вам, що в руцї в Бога; не втаю, що у Вседержителя.
12Дар вой ле куноаштець ши сунтець де ачелашь гынд; пентру че дар ворбиць аша де простеште?
12Бачили ви й самі; на що ж вам стілько молоти?
13Ятэ соарта пе каре о пэстрязэ Думнезеу челуй рэу, моштениря пе каре о хотэрэште Чел Атотпутерник челуй нелеӂюит.
13От злюцї в Бога доля, і пай, який допадаєсь од Бога гнобителям:
14Дакэ аре мулць фий, ый аре пентру сабие ши одраслеле луй дук липсэ де пыне.
14Як прибудуть йому сини, то хиба під меч, а потомки його не наситяться хлїбом.
15Чей че скапэ дин ай луй сунт ынгропаць де чумэ, ши вэдувеле лор ну-й плынг.
15Хто ж зістане по йому, того забере смерть у гріб, а й вдови по них голосити не будуть.
16Дакэ стрынӂе арӂинт ка цэрына, дакэ ынгрэмэдеште хайне ка нороюл,
16Хоч він надбає купи срібла, як піску, а одежі, наче глини, наскладає,
17ел ле стрынӂе, дар чел фэрэ винэ се ымбракэ ын еле ши де арӂинтул луй омул фэрэ приханэ аре парте.
17То він наскладає, а праведник буде одягатись, а сріблом невинний забагатїє.
18Каса луй есте ка ачея пе каре о зидеште молия, ка о колибэ пе каре шь-о фаче ун стрэжер.
18Строїть він дім собі, — то як червяк, і, як садовий сторож, робить собі будку;
19Се кулкэ богат ши моаре деспуят; дескиде окий ши тотул а перит.
19Лагає спати багатим, та таким не встане; отвирає очі, а він вже не той.
20Ыл апукэ гроаза ка ниште апе ши ноаптя ыл я выртежул.
20Страх, мов потоп, прийде ва його неждано, й буря в ночі ухопить його.
21Вынтул де рэсэрит ыл я ши се дуче; ыл смулӂе ку путере дин локуинца луй.
21Вітер восточний підойме й понесе його, й летом помчить він поперед його;
22Думнезеу арункэ фэрэ милэ сэӂець ымпотрива луй, ши чел рэу ар вря сэ фугэ, сэ скапе де еле.
22Напре бо на його й не пощадить, хоч як би він змагався втечи від його.
23Оамений бат дин палме ла кэдеря луй ши-л флуерэ ла плекаря дин локул луй.
23Тільки руками сплеснуть про його, й засвищуть про його над місцем його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.