Йов 17

Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script

Kulish and Puluj Bible (1905)

1Ми се перде суфларя, ми се стинг зилеле, мэ аштяптэ мормынтул.

1Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.

2Сунт ынконжурат де батжокориторь, ши окюл меу требуе сэ привяскэ спре окэриле лор.

2Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.

3Пуне-Те сингур зэлог пентру мине ынаинтя Та; алтфел, чине ар путя рэспунде пентру мине?

3О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?

4Кэч ле-ай ынкуят инима ын фаца причеперий. Де ачея нич ну-й вей лэса сэ бируе.

4Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.

5Чине дэ пе приетень сэ фие прэдаць, копиилор ачелуя ли се вор топи окий.

5Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.

6М-а фэкут де басмул оаменилор ши ка унул пе каре-л скуйпь ын фацэ!

6Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.

7Окюл ми се ынтунекэ де дурере; тоате мэдулареле меле сунт ка о умбрэ.

7Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.

8Оамений фэрэ приханэ сунт ынмэрмуриць де ачаста, ши чел невиноват се рэскоалэ ымпотрива челуй нелеӂюит.

8Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.

9Чел фэрэ приханэ рэмыне тотушь таре пе каля луй, чел ку мыниле курате се ынтэреште тот май мулт.

9І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.

10Дар вой, тоць, ынтоарчеци-вэ, вениць ярэшь ку кувынтэриле воастре, ши вэ вой арэта кэ ынтре вой ничунул ну е ынцелепт.

10Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.

11Че! Ми с-ау дус зилеле, ми с-ау нимичит плануриле, плануриле ачеля фэкуте ку атыта юбире ын инима мя…

11Днї мої вже уплили, думи мої — думи дорогі серцю — вони розбиті.

12Ши ей май спун кэ ноаптя есте зи, кэ се апропие лумина, кынд ынтунерикул а ши венит!

12Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.

13Кынд Локуинца морцилор о аштепт ка локуинцэ, кынд ын ынтунерик ымь вой ынэлца кулкушул;

13Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;

14кынд стриг гропий: ‘Ту ешть татэл меу!’ Ши вермилор: ‘Вой сунтець мама ши сора мя!’

14Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.

15Унде май есте атунч нэдеждя мя? Ши чине май поате ведя нэдеждя мя?

15Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?

16Еа се ва коборы ку мине ла порциле Локуинцей морцилор, кынд вом мерӂе ымпреунэ сэ не одихним ын цэрынэ.”

16У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.