אִיּוֹב 17

Modern Hebrew Bible

Kulish and Puluj Bible (1905)

1רוחי חבלה ימי נזעכו קברים לי׃

1Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.

2אם לא התלים עמדי ובהמרותם תלן עיני׃

2Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.

3שימה נא ערבני עמך מי הוא לידי יתקע׃

3О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?

4כי לבם צפנת משכל על כן לא תרמם׃

4Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.

5לחלק יגיד רעים ועיני בניו תכלנה׃

5Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.

6והצגני למשל עמים ותפת לפנים אהיה׃

6Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.

7ותכה מכעש עיני ויצרי כצל כלם׃

7Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.

8ישמו ישרים על זאת ונקי על חנף יתערר׃

8Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.

9ויאחז צדיק דרכו וטהר ידים יסיף אמץ׃

9І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.

10ואולם כלם תשבו ובאו נא ולא אמצא בכם חכם׃

10Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.

11ימי עברו זמתי נתקו מורשי לבבי׃

11Днї мої вже уплили, думи мої — думи дорогі серцю — вони розбиті.

12לילה ליום ישימו אור קרוב מפני חשך׃

12Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.

13אם אקוה שאול ביתי בחשך רפדתי יצועי׃

13Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;

14לשחת קראתי אבי אתה אמי ואחתי לרמה׃

14Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.

15ואיה אפו תקותי ותקותי מי ישורנה׃

15Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?

16בדי שאל תרדנה אם יחד על עפר נחת׃

16У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.