אִיּוֹב 7
Modern Hebrew BibleTranslation
Modern Hebrew Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1הלא צבא לאנוש על ארץ וכימי שכיר ימיו׃
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
2כעבד ישאף צל וכשכיר יקוה פעלו׃
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
3כן הנחלתי לי ירחי שוא ולילות עמל מנו לי׃
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
4אם שכבתי ואמרתי מתי אקום ומדד ערב ושבעתי נדדים עדי נשף׃
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
5לבש בשרי רמה וגיש עפר עורי רגע וימאס׃
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
6ימי קלו מני ארג ויכלו באפס תקוה׃
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
7זכר כי רוח חיי לא תשוב עיני לראות טוב׃
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
8לא תשורני עין ראי עיניך בי ואינני׃
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
9כלה ענן וילך כן יורד שאול לא יעלה׃
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10לא ישוב עוד לביתו ולא יכירנו עוד מקמו׃
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
11גם אני לא אחשך פי אדברה בצר רוחי אשיחה במר נפשי׃
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12הים אני אם תנין כי תשים עלי משמר׃
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13כי אמרתי תנחמני ערשי ישא בשיחי משכבי׃
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
14וחתתני בחלמות ומחזינות תבעתני׃
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
15ותבחר מחנק נפשי מות מעצמותי׃
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
16מאסתי לא לעלם אחיה חדל ממני כי הבל ימי׃
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
17מה אנוש כי תגדלנו וכי תשית אליו לבך׃
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
18ותפקדנו לבקרים לרגעים תבחננו׃
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
19כמה לא תשעה ממני לא תרפני עד בלעי רקי׃
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
20חטאתי מה אפעל לך נצר האדם למה שמתני למפגע לך ואהיה עלי למשא׃
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
21ומה לא תשא פשעי ותעביר את עוני כי עתה לעפר אשכב ושחרתני ואינני׃
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.