约伯记 7
Chinese Union Version, punctuated (Simplified)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1人在世上岂无争战吗？ 他的日子不像雇工人的日子吗？
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
2像奴仆切慕黑影， 像雇工人盼望工价；
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
3我也照样经过困苦的日月， 夜间的疲乏为我而定。
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
4我躺卧的时候便说： 我何时起来，黑夜就过去呢？ 我尽是反来复去，直到天亮。
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
5我的肉体以虫子和尘土为衣； 我的皮肤才收了口又重新破裂。
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
6我的日子比梭更快， 都消耗在无指望之中。
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
7求你想念，我的生命不过是一口气； 我的眼睛必不再见福乐。
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
8观看我的人，他的眼必不再见我； 你的眼目要看我，我却不在了。
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
9云彩消散而过； 照样，人下阴间也不再上来。
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10他不再回自己的家； 故土也不再认识他。
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
11我不禁止我口； 我灵愁苦，要发出言语； 我心苦恼，要吐露哀情。
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12我 对 神说 ：我岂是洋海， 岂是大鱼，你竟防守我呢？
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13若说：我的床必安慰我， 我的榻必解释我的苦情，
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
14你就用梦惊骇我， 用异象恐吓我，
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
15甚至我宁肯噎死，宁肯死亡， 胜似留我 这一身的 骨头。
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
16我厌弃 性命 ，不愿永活。 你任凭我吧，因我的日子都是虚空。
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
17人算什么，你竟看他为大， 将他放在心上？
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
18每早鉴察他， 时刻试验他？
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
19你到何时才转眼不看我， 才任凭我咽下唾沫呢？
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
20鉴察人的主啊，我若有罪，于你何妨？ 为何以我当你的箭靶子， 使我厌弃自己的性命？
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
21为何不赦免我的过犯， 除掉我的罪孽？ 我现今要躺卧在尘土中； 你要殷勤地寻找我，我却不在了。
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.