ایّوب 7
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1«آیا برای انسان بر زمین مجاهدهای نیست؟ و روزهای وی مثل روزهای مزدور نی؟
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
2مثل غلام که برای سایه اشتیاق دارد، و مزدوری که منتظر مزد خویش است،
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
3همچنین ماههای بطالت نصیب من شده است، و شبهای مشقت برای من معین گشته.
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
4چون میخوابم میگویم: کی برخیزم؟ و شب بگذرد و تا سپیده صبح ازپهلو به پهلو گردیدن خسته میشوم.
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
5جسدم ازکرمها و پاره های خاک ملبس است، و پوستم تراکیده و مقروح میشود.
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
6روزهایم از ماکوی جولا تیزروتر است، و بدون امید تمام میشود.
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
7به یاد آور که زندگی من باد است، و چشمانم دیگر نیکویی را نخواهد دید.
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
8چشم کسیکه مرامی بیند دیگر به من نخواهد نگریست، وچشمانت برای من نگاه خواهد کرد و نخواهم بود.
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
9مثل ابر که پراکنده شده، نابود میشود. همچنین کسیکه به گور فرو میرود، برنمی آید.
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10به خانه خود دیگر نخواهد برگشت، و مکانش باز او را نخواهد شناخت.
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
11پس من نیز دهان خود را نخواهم بست. از تنگی روح خود سخن میرانم، و از تلخی جانم شکایت خواهم کرد.
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12آیا من دریا هستم یا نهنگم که بر من کشیکچی قرار میدهی؟
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13چون گفتم که تخت خوابم مراتسلی خواهد داد و بسترم شکایت مرا رفع خواهد کرد،
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
14آنگاه مرا به خوابها ترسان گردانیدی، و به رویاها مرا هراسان ساختی.
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
15به حدی که جانم خفه شدن را اختیار کرد و مرگ رابیشتر از این استخوانهایم.
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
16کاهیده میشوم ونمی خواهم تا به ابد زنده بمانم. مرا ترک کن زیراروزهایم نفسی است.
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
17«انسان چیست که او را عزت بخشی، و دل خود را با او مشغول سازی؟
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
18و هر بامداد از اوتفقد نمایی و هرلحظه او را بیازمایی؟
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
19تا به کی چشم خود را از من برنمی گردانی؟ مرا واگذار تاآب دهان خود را فرو برم.
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
20من گناه کردم، اما با توای پاسبان بنی آدم چه کنم؟ برای چه مرا به جهت خود هدف ساختهای، به حدی که برای خود بار سنگین شدهام؟
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
21و چرا گناهم رانمی آمرزی، و خطایم را دور نمی سازی؟ زیرا که الان در خاک خواهم خوابید، و مرا تفحص خواهی کرد و نخواهم بود.»
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.