ایّوب
Chapter 31
Old Persian Version (ترج…
vs Kulish and Puluj B…
Aa
Text size
Line width
Verse numbers
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1«با چشمان خود عهد بسته‌ام، پس چگونه بر دوشیزه‌ای نظر افکنم؟
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
2زیراقسمت خدا از اعلی چیست؟ و نصیب قادرمطلق، از اعلی علیین؟
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3آیا آن برای شریران هلاکت نیست؟ و به جهت عاملان بدی مصیبت نی؟
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
4آیا او راههای مرا نمی بیند؟ و جمیع قدمهایم را نمی شمارد؟
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
5اگر با دروغ راه می‌رفتم یا پایهایم با فریب می‌شتابید،
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
6مرا به میزان عدالت بسنجد، تا خدا کاملیت مرا بداند.
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7اگرقدمهایم از طریق آواره گردیده، و قلبم در‌پی چشمانم رفته، و لکه‌ای به‌دستهایم چسبیده باشد،
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8پس من کشت کنم و دیگری بخورد، ومحصول من از ریشه‌کنده شود.
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9اگر قلبم به زنی فریفته شده، یا نزد در همسایه خود در کمین نشسته باشم،
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10پس زن من برای شخصی دیگرآسیا کند، و دیگران بر او خم شوند.
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11زیرا که آن قباحت می‌بود و تقصیری سزاوار حکم داوران.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12چونکه این آتشی می‌بود که تا ابدون می‌سوزانید، و تمامی محصول مرا از ریشه می‌کند.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13اگر دعوی بنده و کنیز خود را ردمی کردم، هنگامی که بر من مدعی می‌شدند.
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14پس چون خدا به ضد من برخیزد چه خواهم کرد؟ و هنگامی که تفتیش نماید به او چه جواب خواهم داد؟
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15آیا آن کس که مرا در رحم آفریداو را نیز نیافرید؟ و آیا کس واحد، ما را در رحم نسرشت؟
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16«اگر مراد مسکینان را از ایشان منع نموده باشم، و چشمان بیوه‌زنان را تار گردانیده،
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17اگرلقمه خود را به تنهایی خورده باشم، و یتیم از آن تناول ننموده،
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18و حال آنکه او از جوانیم با من مثل پدر پرورش می‌یافت، و از بطن مادرم بیوه‌زن را رهبری می‌نمودم.
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19اگر کسی را از برهنگی هلاک دیده باشم، و مسکین را بدون پوشش،
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
20اگر کمرهای او مرا برکت نداده باشد، و از پشم گوسفندان من گرم نشده،
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21اگر دست خود را بر یتیم بلند کرده باشم، هنگامی که اعانت خود را دردروازه می‌دیدم،
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22پس بازوی من از کتفم بیفتد، و ساعدم از قلم آن شکسته شود.
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23زیرا که هلاکت از خدا برای من ترس می‌بود و به‌سبب کبریایی او توانایی نداشتم.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24اگر طلا را امیدخود می‌ساختم و به زر خالص می‌گفتم تو اعتمادمن هستی،
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25اگر از فراوانی دولت خویش شادی می‌نمودم، و از اینکه دست من بسیار کسب نموده بود،
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26اگر چون آفتاب می‌تابید بر آن نظرمی کردم و بر ماه، هنگامی که با درخشندگی سیرمی کرد.
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
27و دل من خفیه فریفته می‌شد و دهانم دستم را می‌بوسید.
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28این نیز گناهی مستوجب قصاص می‌بود زیرا خدای متعال را منکرمی شدم.
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29اگر از مصیبت دشمن خود شادی می‌کردم یا حینی که بلا به او عارض می‌شد وجدمی نمودم،
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30و حال آنکه زبان خود را از گناه ورزیدن بازداشته، بر جان او لعنت را سوال ننمودم.
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31اگر اهل خیمه من نمی گفتند: کیست که از گوشت او سیر نشده باشد،
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32غریب درکوچه شب را به‌سر نمی برد و در خود را به روی مسافر می‌گشودم.
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33اگر مثل آدم، تقصیر خود رامی پوشانیدم و عصیان خویش را در سینه خودمخفی می‌ساختم،
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34از این جهت که از انبوه کثیرمی ترسیدم و اهانت قبایل مرا هراسان می‌ساخت، پس ساکت مانده، از در خود بیرون نمی رفتم.
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
35کاش کسی بود که مرا می‌شنید، اینک امضای من حاضر است. پس قادر مطلق مرا جواب دهد. و اینک کتابتی که مدعی من نوشته است.
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36یقین که آن را بر دوش خود برمی داشتم و مثل تاج برخود می‌بستم.
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
37شماره قدمهای خود را برای اوبیان می‌کردم و مثل امیری به او تقرب می‌جستم.
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
38اگر زمین من بر من فریاد می‌کرد و مرزهایش با هم گریه می‌کردند،
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
39اگر محصولاتش را بدون قیمت می‌خوردم و جان مالکانش را تلف می‌نمودم،
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
40پس خارها به عوض گندم وکرکاس به عوض جو بروید.» سخنان ایوب تمام شد.
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.