ایّوب 34
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1پس الیهو تکلم نموده، گفت:
1І говорив Еліуй дальше й казав:
2«ای حکیمان سخنان مرا بشنوید، وای عارفان، به من گوش گیرید.
2Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!
3زیرا گوش، سخنان را امتحان میکند، چنانکه کام، طعام را ذوق مینماید.
3Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.
4انصاف را برای خود اختیار کنیم، و درمیان خود نیکویی را بفهمیم.
4Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.
5چونکه ایوب گفته است که بیگناه هستم. و خدا داد مرا از من برداشته است.
5Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.
6هرچند انصاف با من است دروغگو شمرده شدهام، و هرچند بیتقصیرم، جراحت من علاج ناپذیر است.
6Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана — незаслужена.
7کدام شخص مثل ایوب است که سخریه را مثل آب مینوشد
7Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,
8که در رفاقت بدکاران سالک میشود، و با مردان شریر رفتار مینماید.
8Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?
9زیرا گفته است انسان رافایدهای نیست که رضامندی خدا را بجوید.
9Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.
10پس الانای صاحبان فطانت مرا بشنوید، حاشااز خدا که بدی کند. و از قادرمطلق، که ظلم نماید.
10Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя — несправедливого суду,
11زیرا که انسان را به حسب عملش مکافات میدهد، و بر هرکس موافق راهش میرساند.
11Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.
12وبه درستی که خدا بدی نمی کند، و قادر مطلق انصاف را منحرف نمی سازد.
12Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.
13کیست که زمین رابه او تفویض نموده، و کیست که تمامی ربع مسکون را به او سپرده باشد.
13Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?
14اگر او دل خود رابه وی مشغول سازد، اگر روح و نفخه خویش رانزد خود بازگیرد،
14Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, —
15تمامی بشر با هم هلاک میشوند و انسان به خاک راجع میگردد.
15Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.
16پس اگر فهم داری این را بشنو، و به آواز کلام من گوش ده.
16От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.
17آیا کسیکه از انصاف نفرت دارد سلطنت خواهد نمود؟ و آیا عادل کبیر را به گناه اسنادمی دهی؟
17Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?
18آیا به پادشاه گفته میشود که لئیم هستی، یا به نجیبان که شریر میباشید؟
18Хиба можна сказати цареві: ти — безбожник, а князям: ви — беззаконники?
19پس چگونه به آنکه امیران را طرفداری نمی نماید ودولتمند را بر فقیر ترجیح نمی دهد. زیرا که جمیع ایشان عمل دستهای ویاند.
19Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони — дїло рук його.
20درلحظهای در نصف شب میمیرند. قوم مشوش شده، میگذرند، و زورآوران بیواسطه دست انسان هلاک میشوند.
20Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.
21«زیرا چشمان او بر راههای انسان میباشد، و تمامی قدمهایش را مینگرد.
21Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.
22ظلمتی نیست و سایه موت نی، که خطاکاران خویشتن را درآن پنهان نمایند.
22Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.
23زیرا اندک زمانی بر احدی تامل نمی کند تا او پیش خدا به محاکمه بیاید.
23Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.
24زورآوران را بدون تفحص خرد میکند، ودیگران را بهجای ایشان قرار میدهد.
24Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,
25هرآینه اعمال ایشان را تشخیص مینماید، و شبانگاه ایشان را واژگون میسازد تا هلاک شوند.
25Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,
26بهجای شریران ایشان را میزند، در مکان نظرکنندگان.
26Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.
27از آن جهت که از متابعت اومنحرف شدند، و در همه طریقهای وی تامل ننمودند.
27За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,
28تا فریاد فقیر را به او برسانند، و اوفغان مسکینان را بشنود.
28Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.
29چون او آرامی دهدکیست که در اضطراب اندازد، و چون روی خودرا بپوشاند کیست که او را تواند دید. خواه به امتی خواه به انسانی مساوی است،
29Як упокій він дарує, — хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? — все одно, чи народ, чи один чоловік,
30تا مردمان فاجرسلطنت ننمایند و قوم را به دام گرفتار نسازند.
30Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.
31لیکن آیا کسی هست که به خدا بگوید: سزایافتم، دیگر عصیان نخواهم ورزید.
31От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, — більш не буду грішити;
32و آنچه راکه نمی بینم تو به من بیاموز، و اگر گناه کردم باردیگر نخواهم نمود.
32А чого я не розумію, — ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.
33آیا برحسب رای تو جزاداده، خواهد گفت: چونکه تو رد میکنی پس تواختیار کن و نه من. و آنچه صواب میدانی بگو.
33Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.
34صاحبان فطانت به من خواهند گفت، بلکه هرمرد حکیمی که مرا میشنود
34Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:
35که ایوب بدون معرفت حرف میزند و کلام او از روی تعقل نیست.
35Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.
36کاش که ایوب تا به آخر آزموده شود، زیرا که مثل شریران جواب میدهد.
36Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.
37چونکه برگناه خود طغیان را مزید میکند و در میان مادستک میزند و به ضد خدا سخنان بسیارمی گوید.»
37Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.