ایّوب 11
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1و صوفر نعماتی در جواب گفت:
1І промовив Зофар із Нааму й сказав:
2«آیابه کثرت سخنان جواب نباید داد و مردپرگو عادل شمرده شود؟
2Чи вже ж на безлїч слів не треба давати одвіту? Чи вже ж говорун мусить бути праведний?
3آیا بیهودهگویی تومردمان را ساکت کند و یا سخریه کنی و کسی تورا خجل نسازد؟
3Нїби твоє пусте базїканнє заставить людей мовчати, щоб ти на глум підіймав, а не було кому тебе пристидати?
4و میگویی تعلیم من پاک است، و من در نظر تو بیگناه هستم.
4Ти говорив: Я суджу право, й чист я в тебе перед очима.
5و لیکن کاش که خدا سخن بگوید و لبهای خود را بر تو بگشاید،
5А коли б так Бог схотїв промовити, й отворив уста свої до тебе,
6و اسرار حکمت را برای تو بیان کند. زیرا که درماهیت خود دو طرف دارد. پس بدان که خدا کمتراز گناهانت تو را سزا داده است.
6Та показав тобі тайни премудростї, й що тобі вдвоє більше належало б терпіти! Тим то знай, що Бог дещо з проступків твоїх подав у непамять.
7آیا عمق های خدا را میتوانی دریافت نمود؟ یا به کنه قادرمطلق توانی رسید؟
7Чи то ж ти зможеш умом ізбагнути Бога? Чи зможеш Вседержителя (путь) до конця прослїдити?
8مثل بلندیهای آسمان است؛ چه خواهی کرد؟ گودتر از هاویه است؛ چه توانی دانست؟
8Та ж він висший небес, — що ж ти вдїяти зможеш? глибше він всїх безодень, — що можеш зрозуміти?
9پیمایش آن از جهان طویل تر واز دریا پهن تر است.
9Міра його довша нїж земля, ширша над моря.
10اگر سخت بگیرد و حبس نماید و به محاکمه دعوت کند کیست که او راممانعت نماید؟
10Вхопить кого й закує в окови та поставить на суд, хто відверне його?
11زیرا که بطالت مردم را میداندو شرارت را میبیند اگرچه در آن تامل نکند.
11Бо він знає людей лицемірних, і бачить проступок, — та й чи ж не зверне на його уваги?
12ومرد جاهل آنوقت فهیم میشود که بچه خروحشی، انسان متولد شود.
12Та пустоголовий чоловік мудрує, хоч людина родиться так, як осля дике.
13اگر تو دل خود راراست سازی و دستهای خود را بسوی او درازکنی،
13Але коли ти очистиш серце твоє й простягнеш ід йому руки твої,
14اگر در دست تو شرارت باشد، آن را ازخود دور کن، و بیانصافی در خیمه های تو ساکن نشود.
14І коли нечисть на руцї в тебе, а ти відкинеш її, й не дозволиш, щоб проступок пробував у шатрі твойму,
15پس یقین روی خود را بیعیب برخواهی افراشت، و مستحکم شده، نخواهی ترسید.
15Тодї піднімеш (сьміло) незамаргане лице твоє, й стояти меш твердо й не будеш боятись.
16زیرا که مشقت خود را فراموش خواهی کرد، و آن را مثل آب رفته به یاد خواهی آورد،
16І тодї забудеш біду, й хиба, як про воду, що протекла, згадувати меш про неї.
17و روزگار تو از وقت ظهر روشن ترخواهد شد، و اگرچه تاریکی باشد، مثل صبح خواهد گشت.
17І яснїйше, анїж південь, попливе життє твоє, й прояснїєш, мов ранок.
18و مطمئن خواهی بود چونکه امید داری، و اطراف خود را تجسس نموده، ایمن خواهی خوابید.
18Певність у тебе тодї із надїєю буде; ти захищен, і можеш безпечно почивати.
19و خواهی خوابید وترسانندهای نخواهد بود، و بسیاری تو راتملق خواهند نمود.
19Будеш лежати собі, й не буде нїкого, хто б тебе страшив, і многі стануть запобігати (ласки) у тебе.
20لیکن چشمان شریران کاهیده میشود و ملجای ایشان از ایشان نابود میگردد و امید ایشان جان کندن ایشان است.»
20Очі ж ледачих (від плачу) потемнїють, і охорона їх пропаде, й надїя їх зникне.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.