Job 11
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Respondens autem Sophar Naamathites, dixit:
1І промовив Зофар із Нааму й сказав:
2[Numquid qui multa loquitur, non et audiet? aut vir verbosus justificabitur?
2Чи вже ж на безлїч слів не треба давати одвіту? Чи вже ж говорун мусить бути праведний?
3Tibi soli tacebunt homines? et cum ceteros irriseris, a nullo confutaberis?
3Нїби твоє пусте базїканнє заставить людей мовчати, щоб ти на глум підіймав, а не було кому тебе пристидати?
4Dixisti enim: Purus est sermo meus, et mundus sum in conspectu tuo.
4Ти говорив: Я суджу право, й чист я в тебе перед очима.
5Atque utinam Deus loqueretur tecum, et aperiret labia sua tibi,
5А коли б так Бог схотїв промовити, й отворив уста свої до тебе,
6ut ostenderet tibi secreta sapientiæ, et quod multiplex esset lex ejus: et intelligeres quod multo minora exigaris ab eo quam meretur iniquitas tua !
6Та показав тобі тайни премудростї, й що тобі вдвоє більше належало б терпіти! Тим то знай, що Бог дещо з проступків твоїх подав у непамять.
7Forsitan vestigia Dei comprehendes, et usque ad perfectum Omnipotentem reperies?
7Чи то ж ти зможеш умом ізбагнути Бога? Чи зможеш Вседержителя (путь) до конця прослїдити?
8Excelsior cælo est, et quid facies? profundior inferno, et unde cognosces?
8Та ж він висший небес, — що ж ти вдїяти зможеш? глибше він всїх безодень, — що можеш зрозуміти?
9Longior terra mensura ejus, et latior mari.
9Міра його довша нїж земля, ширша над моря.
10Si subverterit omnia, vel in unum coarctaverit, quis contradicet ei?
10Вхопить кого й закує в окови та поставить на суд, хто відверне його?
11Ipse enim novit hominum vanitatem; et videns iniquitatem, nonne considerat?
11Бо він знає людей лицемірних, і бачить проступок, — та й чи ж не зверне на його уваги?
12Vir vanus in superbiam erigitur, et tamquam pullum onagri se liberum natum putat.
12Та пустоголовий чоловік мудрує, хоч людина родиться так, як осля дике.
13Tu autem firmasti cor tuum, et expandisti ad eum manus tuas.
13Але коли ти очистиш серце твоє й простягнеш ід йому руки твої,
14Si iniquitatem quæ est in manu tua abstuleris a te, et non manserit in tabernaculo tuo injustitia,
14І коли нечисть на руцї в тебе, а ти відкинеш її, й не дозволиш, щоб проступок пробував у шатрі твойму,
15tunc levare poteris faciem tuam absque macula; et eris stabilis, et non timebis.
15Тодї піднімеш (сьміло) незамаргане лице твоє, й стояти меш твердо й не будеш боятись.
16Miseriæ quoque oblivisceris, et quasi aquarum quæ præterierunt recordaberis.
16І тодї забудеш біду, й хиба, як про воду, що протекла, згадувати меш про неї.
17Et quasi meridianus fulgor consurget tibi ad vesperam; et cum te consumptum putaveris, orieris ut lucifer.
17І яснїйше, анїж південь, попливе життє твоє, й прояснїєш, мов ранок.
18Et habebis fiduciam, proposita tibi spe: et defossus securus dormies.
18Певність у тебе тодї із надїєю буде; ти захищен, і можеш безпечно почивати.
19Requiesces, et non erit qui te exterreat; et deprecabuntur faciem tuam plurimi.
19Будеш лежати собі, й не буде нїкого, хто б тебе страшив, і многі стануть запобігати (ласки) у тебе.
20Oculi autem impiorum deficient, et effugium peribit ab eis: et spes illorum abominatio animæ.]
20Очі ж ледачих (від плачу) потемнїють, і охорона їх пропаде, й надїя їх зникне.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.