Job 29
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Addidit quoque Job, assumens parabolam suam, et dixit:
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2[Quis mihi tribuat ut sim juxta menses pristinos, secundum dies quibus Deus custodiebat me?
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3Quando splendebat lucerna ejus super caput meum, et ad lumen ejus ambulabam in tenebris:
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4sicut fui in diebus adolescentiæ meæ, quando secreto Deus erat in tabernaculo meo:
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5quando erat Omnipotens mecum, et in circuitu meo pueri mei:
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6quando lavabam pedes meos butyro, et petra fundebat mihi rivos olei:
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7quando procedebam ad portam civitatis, et in platea parabant cathedram mihi.
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8Videbant me juvenes, et abscondebantur: et senes assurgentes stabant.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9Principes cessabant loqui, et digitum superponebant ori suo.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10Vocem suam cohibebant duces, et lingua eorum gutturi suo adhærebat.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11Auris audiens beatificabat me, et oculus videns testimonium reddebat mihi:
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12eo quod liberassem pauperem vociferantem, et pupillum cui non esset adjutor.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13Benedictio perituri super me veniebat, et cor viduæ consolatus sum.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14Justitia indutus sum, et vestivi me, sicut vestimento et diademate, judicio meo.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15Oculus fui cæco, et pes claudo.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16Pater eram pauperum, et causam quam nesciebam diligentissime investigabam.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17Conterebam molas iniqui, et de dentibus illius auferebam prædam.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18Dicebamque: In nidulo meo moriar, et sicut palma multiplicabo dies.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19Radix mea aperta est secus aquas, et ros morabitur in messione mea.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20Gloria mea semper innovabitur, et arcus meus in manu mea instaurabitur.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21Qui me audiebant, expectabant sententiam, et intenti tacebant ad consilium meum.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22Verbis meis addere nihil audebant, et super illos stillabat eloquium meum.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23Expectabant me sicut pluviam, et os suum aperiebant quasi ad imbrem serotinum.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24Siquando ridebam ad eos, non credebant: et lux vultus mei non cadebat in terram.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25Si voluissem ire ad eos, sedebam primus: cumque sederem quasi rex, circumstante exercitu, eram tamen mœrentium consolator.]
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.