約伯記 29
Chinese Union Version, punctuated (Traditional)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1約伯 又接着說：
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2惟願我 的景況 如從前的月份， 如上帝保守我的日子。
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3那時他的燈照在我頭上； 我藉他的光行過黑暗。
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4我願如壯年的時候： 那時我在帳棚中， 上帝待我有密友之情；
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5全能者仍與我同在； 我的兒女都環繞我。
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6奶多可洗我的腳； 磐石為我出油成河。
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7我出到城門， 在街上設立座位；
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8少年人見我而迴避， 老年人也起身站立；
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9王子都停止說話， 用手摀口；
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10首領靜默無聲， 舌頭貼住上膛。
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11耳朵聽我的，就稱我有福； 眼睛看我的，便稱讚我；
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12因我拯救哀求的困苦人 和無人幫助的孤兒。
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13將要滅亡的為我祝福； 我也使寡婦心中歡樂。
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14我以公義為衣服， 以公平為外袍和冠冕。
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15我為瞎子的眼， 瘸子的腳。
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16我為窮乏人的父； 素不認識的人，我查明他的案件。
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17我打破不義之人的牙床， 從他牙齒中奪了所搶的。
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18我便說：我必死在家中， 必增添我的日子，多如塵沙。
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19我的根長到水邊； 露水終夜霑在我的枝上。
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20我的榮耀在身上增新； 我的弓在手中日強。
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21人聽見我而仰望， 靜默等候我的指教。
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22我說話之後，他們就不再說； 我的言語 像雨露 滴在他們身上。
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23他們仰望我如仰望雨， 又張開口如切慕春雨。
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24他們不敢自信，我就向他們含笑； 他們不使我臉上的光改變。
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25我為他們選擇道路，又坐首位； 我如君王在軍隊中居住， 又如弔喪的安慰傷心的人。
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.